18 листопада 2013 року
10 жовтня 2013 року
02 вересня 2013 року
МІНІСТЕРСТВО
СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 20.09.2013 р. N 807/13/155-13
Департамент заробітної плати та
умов праці розглянув звернення і в межах компетенції повідомляє.
Статтею 19 Закону України
"Про відпустки" (далі - Закон) передбачено надання працівникам, які
мають дітей, додаткової відпустки.
Відповідно
до статті 24 Закону у разі звільнення працівника йому виплачується грошова
компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також
додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
У разі переведення працівника на
роботу
на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні
щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок
підприємства, куди перейшов працівник.
Оскільки
додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, є соціальною відпусткою і не
належить до виду щорічних відпусток (ст. 4 Закону), то він надається повною
тривалістю у будь-який час протягом календарного року, незалежно від
відпрацьованого часу і дати народження дитини - до чи після.
Отже,
з урахуванням вищезазначеного при звільненні за попереднім місцем роботи (у
тому числі і звільнення у зв’язку з переведенням) працівнику має бути виплачена
грошова компенсація за всі невикористані дні додаткової соціальної відпустки.
Директор Департаменту О. Товстенко
10 жовтня 2013 року
МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ
ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 28.08.2013 р. N
116/13/32-13
Право працівників на щорічну додаткову відпустку за особливий характер
праці визначається за Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників,
робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним
навантаженням або виконується в особливих природних і геологічних умовах та
умовах підвищеного ризику для здоров'я, що дає право на щорічну додаткову
відпустку за особливий характер праці, затвердженим постановою Кабінету
Міністрів України від 17.11.97 р. N 1290 (із змінами).
Тренери-викладачі дитячо-юнацької спортивної школи мають право на щорічну
додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю до 18 календарних
днів згідно з поз. 35 розділу XVI "Діяльність у сфері організації
відпочинку, розваг, культури та спорту" зазначеного вище Списку.
Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер
праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу
зайнятості працівника в цих умовах.
Статтею 9 Закону України "Про відпустки" чітко визначено, що до
стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки, зараховуються:
1) час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим
характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини
тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху,
професії або посади;
2) час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими,
важкими умовами або за особливий характер праці;
3) час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на
легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих
факторів.
Відповідно до пунктів 6 і 7 Порядку застосування Списку виробництв, робіт,
професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним
нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих
природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для
здоров'я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер
праці, затвердженого наказом Мінпраці від 30.01.98 р. N 16, додаткова відпустка
за особливий характер праці надається пропорційно фактично відпрацьованому
часу. У розрахунок часу, що дає право працівнику на таку відпустку,
зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим
характером праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для
працівників цих виробництв, цехів, професій, посад.
Якщо працівник був на лікарняному, у відпустці без збереження заробітної
плати, на навчанні, виконував громадські обов'язки тощо, або певну кількість
робочих днів був зайнятий в умовах, передбачених Списком, менше половини
тривалості робочого дня, - ці дні не зараховуються до стажу, що дає право на вказану
щорічну додаткову відпустку.
Це стосується і працівників, які щоденно працюють на 0,5 ставки, оскільки
вони об'єктивно не можуть бути зайняті в умовах, передбачених Списком, не менше
половини встановленої тривалості робочого дня.
Відповідно до частини другої ст. 21 КЗпП України працівник має право
реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення
трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в
установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним
договором або угодою сторін. Ця норма закону дозволяє працівникам, крім
основного трудового договору, укладати трудові договори про роботу за
сумісництвом.
Робота за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і
організацій регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.93 р. N
245 та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних
підприємств, установ і організацій, затвердженим наказом Мінпраці, Мін'юсту і
Мінфіну від 28.06.93 р. N 43 та зареєстрованим у Мін'юсті 30.06.93 р. за N 76.
Працівник, який уклав трудовий договір на роботу за сумісництвом, перебуває
у трудових відносинах з підприємством, установою, організацією, фізичною
особою, має право на оплачувану щорічну відпустку, у тому числі і щорічну
додаткову відпустку за особливий характер праці.
Це узгоджується також із статтею 56 КЗпП України, оскільки робота за
сумісництвом є одним з різновидів роботи на умовах неповного робочого часу.
Частиною третьою цієї статті передбачено, що при роботі на умовах неповного
робочого часу гарантовано недопущення будь-яких обмежень обсягу трудових прав
працівників.
Однак при встановленні права сумісників на щорічну додаткову відпустку за
особливий характер праці (стаття 8 Закону України "Про відпустки")
слід враховувати вимоги зазначених вище статті 9 Закону та пунктів 6 і 7
Порядку застосування Списку.
Отже, законодавством передбачено, що відпрацьований час розраховується саме
в днях і тривалість щорічної додаткової відпустки конкретного працівника
розраховується пропорційно кількості відпрацьованих днів, у які він був
зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості
робочого часу, встановленого для даної категорії працівників.
Враховуючи викладене, тренеру-викладачу, який працює за сумісництвом на 0,5
ставки, може надаватися відпустка за особливий характер праці, якщо за
встановленим графіком роботи певну кількість днів він зайнятий на роботах з
особливим характером праці не менше половини тривалості робочого часу,
встановленого для даної категорії працівників. Тривалість щорічної додаткової
відпустки конкретного працівника буде залежати саме від кількості
відпрацьованих ним таких днів.
Облік часу, відпрацьованого в умовах з особливим характером праці,
здійснюється власником або уповноваженим ним органом. При цьому підприємство
самостійно приймає рішення щодо порядку обліку використання робочого часу
відповідних працівників (табель обліку робочого часу, журнал тощо).
Заступник директора Департаменту -
начальник відділу
Т. Сташків
02 вересня 2013 року
МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 05.07.2013 р. N 290/13/116-13
Щодо
поділу відпусток на частини
У Департаменті заробітної плати та
умов праці розглянуто лист <...> і повідомляється.
Відповідно до частини першої статті
12 Закону України "Про відпустки" щорічну відпустку на прохання
працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що
основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. При
цьому ця частина відпустки необов'язково повинна бути першою її частиною.
Згідно зі ст. 8 Конвенції
Міжнародної організації праці N 132 "Про оплачувані відпустки",
ратифікованої Україною Законом від 29.05.2001 р. N 2481-III, розбивка щорічної
оплачуваної відпустки на частини може бути дозволена компетентним органом або
іншим відповідним органом у кожній країні. Якщо інше не передбачено в угоді,
яка стосується роботодавця і зацікавленої особи, що працює за наймом, і за
умови, що тривалість роботи такої особи дає їй право на це, одна із таких
частин відпустки складається принаймні з двох безперервних робочих тижнів.
Отже, основна безперервна частина
відпустки тривалістю не менше 14 календарних днів є однією з частин щорічної
відпустки, яку може бути надано працівнику на його прохання. При цьому ця
частина відпустки не обов'язково повинна бути першою, другою чи іншою її
частиною.
Нормою статті 12 Закону України
"Про відпустки" передбачено можливість поділу щорічної відпустки на
частини, а не обов'язок роботодавця поділити її на частини, як того бажає
працівник.
З метою недопущення втрат робочого
часу роботодавець може й не погодитися поділити відпустку так, як того бажає
працівник, також може запропонувати свої умови поділу щорічної відпустки або не
поділити її взагалі.
Невикористану частину щорічної
відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але
не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається
відпустка. Не буде також порушенням, якщо працівник використає частину щорічної
відпустки в наступному робочому році у терміни, визначені Законом України
"Про відпустки".
Норма щодо поділу відпустки на
частини поширюється лише на щорічну основну відпустку та щорічні додаткові
відпустки.
Якщо у листі мова йде про соціальну
додаткову відпустку працівникам, які мають дітей, передбачену статтею 19 Закону
України "Про відпустки", то на відміну від щорічної відпустки, поділу
на частини вона не підлягає.
Однак працівниця, яка має право на
соціальну відпустку за двома підставами, може використати зазначену відпустку,
наприклад, спочатку за однією підставою тривалістю 10 календарних днів, а через
деякий час за іншою підставою тривалістю 7 календарних днів.
Соціальна відпустка для догляду за
дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою жінки повністю
або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом
(розпорядженням) роботодавця (частина перша статті 181 КЗпП України).
Отже, частково оплачувана відпустка
для догляду за дитиною надається жінці повністю або частково протягом строку до
досягнення дитиною віку трьох років. При цьому жінка чи інша зазначена особа
може на свій розсуд у будь-який час припинити частково оплачувану відпустку, а
потім знову піти в таку відпустку або, перебуваючи у такій відпустці,
приступити до роботи на умовах неповного робочого часу.
Директор Департаменту О. Товстенко
Міністерство праці та соціальної політики України
Лист
№ 036-45 від 09 лютого 2005 р.
Щодо відпусток по догляду за дитиною
Управління з питань організації
праці розглянуло Ваш лист і повідомляє.
Відповідно до статті 18 Закону
України "Про відпустки" після закінчення відпустки у зв'язку з
вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за
дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Підприємство за рахунок власних
коштів може надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без
збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості.
Відповідно до ч. 6 ст. 179
Кодексу законів про працю у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду,
жінці в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної
плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше як до
досягнення дитиною шестирічного віку.
Отже, жінці може бути надана
відпустка без збереження заробітної плати до досягнення дитиною шестирічного
віку, якщо дитина має потребу у домашньому догляді. Факт потреби в такому
догляді має бути підтверджений медичним висновком. У разі відсутності медичного
висновку жінка не має права на відпустку без збереження заробітної плати,
передбачену частиною 6 статті 179 КЗпП.
Згідно зі ст. 184 КЗпП звільнення
вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років -
частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до
чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого
ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства,
установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим
працевлаштуванням.
За пунктом 4 ст. 40 КЗпП трудовий
договір може бути розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу
у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин
протягом робочого дня) без поважних причин.
Згідно з постановою Пленуму
Верховного Суду України від 06.11.92 р. N 9 "Про практику розгляду судами
трудових спорів" прогулом визнається відсутність працівника на роботі як
протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно
протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до
медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або
уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи
до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний
пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального
навчального закладу).
Обов'язкова вимога до такого
звільнення - чітке дотримання процедури звільнення (яке у цьому випадку є
заходом дисциплінарного стягнення), викладеної у Кодексі законів про працю.
Начальник Управління з
питань організації праці Г.
Максименко
МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ УКРАЇНИ
Лист
від
12 лютого 1997 р. № 10/2-493
Щодо практичного застосування частини першої статті 5
та частини четвертої статті 24 Закону України «Про відпустки»
До Міністерства праці України надходять численні
звернення від міністерств, відомств, інших органів виконавчої влади,
підприємств, установ, організацій та громадян щодо роз’яснення порядку
розрахування з 1 січня 1997 р. тривалості відпусток (частина перша статті 5
Закону України «Про відпустки») та можливості заміни раніше не використаних
громадянами відпусток грошовою компенсацією (частина четверта статті 24 цього
Закону).
Виходячи з того, що:
відповідно до постанови Верховної Ради України «Про
порядок введення в дію Закону України «Про відпустки» він вводиться в дію з 1
січня 1997 р., крім статей 7, 8 і частини першої статті 10;
щорічна основна відпустка надається працівникам за
фактично відпрацьований рік, який відлічується з дня укладення трудового договору;
Закон не має зворотної дії.
Міністерство праці України роз’яснює:
1. Тривалість відпусток незалежно від режимів та графіків
роботи всім працюючим, в тому числі і тим працівникам, тривалість відпустки
яким зберігається згідно з пунктом 2 постанови Верховної Ради України «Про
порядок введення в дію Закону України «Про відпустки», з 1 січня 1997 р. розраховується
в календарних днях (частина перша статті 5 Закону України «Про відпустки»).
Переведення тривалості щорічної основної і додаткової
відпусток працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими та важкими умовами
праці, ненормованим робочим днем із робочих в календарні дні провадиться за
формулою:
Nк.д. = |
Nр.д. × 7 |
,
|
6
|
де Nк.д. — тривалість відпустки в
календарних днях; Nр.д. — тривалість відпустки в
робочих днях; 7 — тривалість тижня в календарних днях; 6 — тривалість тижня в
робочих днях, за яким обчислювалась
тривалість відпустки до прийняття Закону України «Про
відпустки».
Приклад: до 1 січня 1997 р. працівник з ненормованим
робочим днем одержував щорічну відпустку загальною тривалістю 24 робочих дні. З
1 січня 1997 р. тривалість цієї відпустки буде складати 28
календарних днів:
24 × 7 |
6
|
Тривалість відпустки, визначеної в робочих днях, яка не
використана працівником за попередні роки, зберігається такою, якою була до 1
січня 1997 р., і переводиться в календарні дні по вказаній вище формулі.
Працівникам з нормальними (оптимальними і допустимими)
умовами праці за відпрацьований рік, який почався в 1996 р., а закінчується в
1997 р. (наприклад, з 15 березня 1996 р. до 14 березня
1997 р.) відпустки надаються відповідно до норм частини першої статті 6
цього Закону.
За працівниками, зайнятими на роботах із шкідливими та
важкими умовами праці, з ненормованим робочим днем згідно з пунктом 2 постанови
Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про
відпустки» до кінця 1997 р. зберігаються відпустки раніше встановленої
тривалості та порядок їх надання. Якщо тривалість відпусток працівників, які
працюють в шкідливих умовах праці або з ненормованим робочим днем, за робочий
рік, який почався в 1996 році, а закінчується в 1997 році, буде меншою 24
календарних днів, то відпустка надається згідно з частиною першою статті 6 —
тривалістю 24 календарних дні.
У випадках, коли тривалість відпустки за роботу в
шкідливих та важких умовах праці за вказаний вище робочий рік становить 12 і
більше робочих днів, вона обраховується в такому ж порядку, як і раніше
(наприклад, 12 + 12, або 12 + 18), і надається в
календарних днях (наприклад, 28 або 35).
2. Частина щорічної відпустки за бажанням працівника, в
тому числі і державних службовців, замінюється грошовою компенсацією, якщо вона
надається за робочий рік, що закінчується після 31 грудня 1996 року. При цьому
тривалість наданих працівникові щорічної та додаткової відпусток не повинна
бути менше ніж 24 календарних дні. Відпустки, не використані за попередні
робочі роки, замінюються грошовою компенсацією лише у разі звільнення
працівника, який їх не використав.
Приклад: працівник не використав відпустку за робочий рік
з 15 січня 1996 р. по 14 січня 1997 р. тривалістю 35 календарних днів. Згідно з
частиною четвертою статті 24 Закону працівник має право на отримання відпустки
тривалістю не менше ніж 24 календарних дні, а за 11 днів — грошову компенсацію.
Заступник Міністра І. ФРАНДЮК
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
Постанова
від
19 січня 1998 р.
№ 45
Про затвердження умов, тривалості, порядку надання
та оплати творчих відпусток
Відповідно до статті 16 Закону України «Про відпустки»
Кабінет Міністрів України ПОСТАНОВЛЯЄ:
Затвердити умови, тривалість, порядок надання та оплати
творчих відпусток, що додаються.
Прем’єр-міністр України В. ПУСТОВОЙТЕНКО
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою
Кабінету Міністрів України
від
19 січня 1998 р. № 45
Умови, тривалість, порядок надання
та оплати творчих відпусток
1. Творчі відпустки надаються працівникам
підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності за основним
місцем їх роботи для закінчення дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата або доктора наук, для написання підручника, а також монографії,
довідника тощо (далі — наукова
праця).
2. Творча відпустка для закінчення дисертації на
здобуття наукового ступеня кандидата наук тривалістю до трьох місяців та на
здобуття наукового ступеня доктора наук — до шести місяців надається
працівнику, який успішно поєднує основну діяльність із науковою роботою. Ця
творча відпустка надається на підставі заяви працівника та рекомендації
наукової (науково-технічної) ради центрального органу виконавчої влади або
вченої ради вищого навчального закладу III–IV рівня акредитації чи
науково-дослідного інституту відповідного профілю (далі — вчена рада) про доцільність надання творчої відпустки.
Для отримання рекомендації про
доцільність надання творчої відпустки здобувач наукового ступеня повинен
зробити наукову доповідь на засіданні кафедри, відділу або лабораторії, де
проводиться наукова робота. За результатами доповіді кафедра, відділ,
лабораторія подають вченій раді мотивований висновок з обґрунтуванням
тривалості творчої відпустки.
Творча відпустка не надається для закінчення дисертацій
на здобуття наукового ступеня кандидата і доктора наук особам, які закінчили
відповідно аспірантуру чи докторантуру, а також здобувачу одного й того ж
наукового ступеня повторно.
3. Творча відпустка для написання підручника чи
наукової праці тривалістю до трьох місяців надається працівнику, який успішно
поєднує основну діяльність із творчою роботою. Ця творча відпустка надається на
підставі заяви працівника та довідки видавництва про включення підручника чи
наукової праці до плану випуску видань на поточний рік.
Якщо підручник чи наукова праця створюється авторським
колективом, творча відпустка надається одному з його членів за письмовою
заявою, підписаною всіма членами авторського колективу.
4. Творчі відпустки надаються працівникам поряд з
іншими відпустками, передбаченими законодавством, і оформлюються наказом
власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації.
5. На час творчих відпусток за працівниками зберігається місце роботи
(посада) та заробітна плата. Порядок обчислення середньої заробітної плати
визначається згідно із законодавством.
МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА
СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Наказ
від
10 жовтня 1997 р. № 7
Про затвердження Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці
Із змінами і доповненнями,
внесеними
наказом Міністерства праці та
соціальної політики України
від 5 лютого 1998 р.
№ 18
Відповідно до доручення Кабінету Міністрів України від 25
грудня 1996 р. до № 25554/3, 25555/1 наказую:
1. Затвердити Рекомендації щодо порядку надання
працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за
особливий характер праці (додаються).
2. Міністерствам та іншим центральним органам
виконавчої влади довести ці Рекомендації до підприємств, організацій та
установ.
Перший заступник Міністра І. Сахань
ПОГОДЖЕНО:
Перший заступник Міністра
економіки України В. Роговий
Перший заступник Міністра
юстиції України Б. Стичинський
ЗАТВЕРДЖЕНО
наказом
Мінпраці
та
соціальної політики України
від
10 жовтня 1997 р. № 7
РЕКОМЕНДАЦІЇ
щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці
1. Ненормований робочий день — це особливий режим
робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі
неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія
працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота
не вважається надурочною). Міра праці у даному випадку визначається не тільки
тривалістю робочого часу, але також колом обов’язків і обсягом виконаних робіт
(навантаженням).
2. Ненормований робочий день не застосовується для
працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем.
Для працівників, які працюють на умовах неповного
робочого тижня, ненормований робочий день може застосовуватись.
3. Як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь
напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність періодичного
виконання службових завдань понад встановлену тривалість робочого часу
надається додаткова відпустка до 7 календарних днів.
Конкретна тривалість додаткової відпустки встановлюється
колективним договором по кожному виду робіт, професій та посад чи трудовим
договором.
4. На працівників з ненормованим робочим днем
поширюється встановлений на підприємстві, в установі, організації режим
робочого часу. У зв’язку з цим власник або уповноважений ним орган не має права
систематично залучати працівників, які працюють за таким режимом, до роботи
понад встановлену тривалість робочого часу.
5. Ненормований робочий день на підприємствах, в
установах, організаціях, незалежно від форми власності, може застосовуватись
для керівників, спеціалістів і робітників, а саме:
осіб, праця яких не піддається точному обліку в часі;
осіб, робочий час яких за характером роботи поділяється
на частини невизначеної тривалості (сільське господарство);
осіб, які розподіляють час для роботи на свій розсуд.
6. Міністерства та інші центральні органи виконавчої
влади за погодженням з відповідними галузевими профспілками можуть
затверджувати орієнтовні переліки робіт, професій і посад працівників з
ненормованим робочим днем.
7. Список професій і посад, на яких може
застосовуватися ненормований робочий день, визначається колективним договором.
8. Додаткова відпустка за ненормований робочий день
надається пропорційно часу, відпрацьованому на роботі, посаді, що дають право
на цю відпустку.
Міністерство праці та
соціальної політики України
Лист
№ 33/13/116-08 від 22
лютого 2008 р.
Щодо виплати
компенсації за невикористані дні щорічної відпустки
У Департаменті з питань
державного регулювання заробітної плати та умов праці розглянуто Ваше звернення
і повідомляємо.
Згідно зі статтею 2 Закону
України "Про відпустки" право на відпустки забезпечується
гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її
період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках,
передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 6 Закону
України "Про відпустки" щорічна основна відпустка надається
працівникам тривалістю не менш як 24 календарні дні за відпрацьований робочий
рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
У разі звільнення працівника йому
виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної
відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (ст. 24
цього Закону).
Статтею 4 Закону України
"Про відпустки" встановлено види відпусток і визначено, які саме
відпустки відносяться до щорічних:
основна відпустка (ст. 6 цього
Закону);
додаткова відпустка за роботу із
шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 цього Закону);
додаткова відпустка за особливий
характер праці (ст. 8 цього Закону);
інші додаткові відпустки,
передбачені законодавством.
Враховуючи зазначене, якщо
працівник з якихось причин не скористався своїм правом на щорічну відпустку за
кілька попередніх років (у т. ч. і за 2, 3, 4 чи більше років), він має право
використати їх, а в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути
виплачено компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток, визначених
пунктом 1 частини першої ст. 4 Закону України "Про відпустки".
Законодавством не передбачено терміну давності, після якого працівник втрачає
право на щорічні відпустки, воно не містить заборони надавати щорічні відпустки
у разі їх невикористання.
Згідно з частиною третьою статті
24 Закону України "Про відпустки" у разі переведення працівника на
роботу на інше підприємство грошова компенсація за невикористані ним дні
щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок
підприємства, на яке перейшов працівник.
Пунктом 8 частини сьомої статті
10 Закону України "Про відпустки" передбачено працівникам, які не
використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну
відпустку і не одержали за неї грошову компенсацію, надаються за їх бажанням
щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної
роботи у перший рік роботи на даному підприємстві.
Якщо працівник, переведений на
роботу на інше підприємство, повністю або частково не використав щорічні
основну та додаткові відпустки і не одержав за них грошову компенсацію, то до
стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки,
зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем
роботи (частина третя статті 9 Закону України "Про відпустки").
Відповідно до зазначеного
працівник, який був переведений на роботу на інше підприємство, і грошова
компенсація за невикористані ним дні щорічних відпусток була перерахована на
рахунок цього підприємства, має право на використання щорічної відпустки повної
тривалості, а у разі звільнення - на отримання грошової компенсації.
При цьому середня заробітна плата
для оплати часу щорічної відпустки працівникові, який пропрацював на
підприємстві, установі, організації менше року, обчислюється виходячи з виплат
за фактичний час роботи на підприємстві, куди перейшов працівник, тобто з
першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому
надається відпустка (пункт 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. N 100).
Враховуючи зазначене, нарахована
за попереднім місцем роботи компенсація за невикористані дні щорічних відпусток
і перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник, не
виплачується. Розрахунок відпускних провадиться у зазначеному вище порядку.
Частиною шостою ст. 20 Закону
України "Про відпустки" визначено, що додаткові відпустки працівникам,
які мають дітей, надаються понад щорічні відпустки, передбачені статтями 6, 7 і
8 Закону "Про відпустки", а також понад щорічні відпустки,
встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на
інший період або продовжуються у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.
Зазначена відпустка не належить
до виду щорічних, вона належить до виду соціальних відпусток. Тому додаткова
відпустка, встановлена ст. 19 Закону України "Про відпустки",
надається за календарний рік, а не за відпрацьований робочий рік, працівник
може використати її незалежно від дати народження дитини - до чи після.
У разі коли працівник з якихось
причин не скористався своїм правом на таку відпустку у році досягнення дитиною
певного віку або ж за кілька попередніх років, він має право на її одержання, а
при звільненні йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні
відпусток.
Законодавством не передбачено
терміну давності, після якого втрачається право на додаткову відпустку
працівникам, які мають дітей.
Директор Департаменту О.
Товстенко
Міністерство праці та
соціальної політики України
Лист
№ 235/0/15-08/13 від 14
квітня 2008 р.
Роз'яснення щодо
застосування статті 19 Закону України "Про відпустки" (додаткові
відпустки працівникам, які мають дітей)
Увага! Лист Міністерства праці і соціальної політики України від 14.04.2008
№ 235/0/15-08/13 підлягає скасуванню та негайному відкликанню з місць
застосування, про що листом Мін'юсту буде повідомлено Мінпраці.
Роз'яснення щодо застосування статті 19 Закону України "Про
відпустки" розроблено для надання практичної та методичної допомоги
підприємствам, установам, організаціям.
З метою створення сприятливих умов для догляду та виховання дітей ст. 1821
КЗпП та ст. 19 Закону України "Про відпустки" передбачено надання
працівникам, які мають дітей, соціальної додаткової відпустки.
До набрання чинності Законом України "Про відпустки" згідно з п.
3 постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 22 січня 1981 р. N 235 жінці, яка
мала двох і більше дітей віком до 12 років, надавалася додаткова триденна
оплачувана відпустка, і загальна тривалість відпустки працівницям, які
користувалися зазначеною додатковою відпусткою, не повинна була перевищувати 28
календарних днів.
З 1 січня 1997 р., тобто з дати набрання чинності Законом України "Про
відпустки", відповідно до ч. 1 ст. 19 зазначеного Закону жінці, яка
працювала і мала двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, на
її бажання щорічно надавалася додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5
календарних днів без урахування вихідних, що не включалася до загальної
тривалості щорічної відпустки.
Зазначена норма поширювалась на жінку, яка всиновила дитину, батька, який
виховував дитину без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері
в лікувальному закладі), а також осіб, які взяли під опіку дитину.
Законом України від 6 лютого 2003 р. N 490-IV "Про внесення змін до
деяких законодавчих актів України стосовно відпусток" (набрав чинності з 1
березня 2003 р.) стаття 19 викладена в новій редакції:
"Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або
дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, батьку, який виховує дитину без
матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному
закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно
додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування
святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).
За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна
тривалість не може перевищувати 14 календарних днів".
У подальшому з 18 листопада 2004 р. Законом України "Про внесення змін
до деяких законодавчих актів України стосовно відпусток" перелік осіб, які
мають право на зазначену додаткову відпустку, доповнено категорією
"одинока мати".
Зазначену хронологію змін у законодавстві щодо надання додаткових відпусток
працівникам, які мають дітей, слід ураховувати в разі їхнього надання за минулі
роки або виплати грошової компенсації за них при звільненні, для визначення
кількості днів такої відпустки та переліку категорій працівників, які мали на
неї право.
Порядок надання додаткової відпустки працівникам, які мають дітей
Додаткові відпустки працівникам, які мають дітей, надаються понад
тривалість щорічної відпустки, передбаченої ст. 6, 7 і 8 Закону "Про
відпустки", а також понад тривалість щорічних відпусток, установлених
іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період
або продовжуються в порядку, визначеному ст. 11 цього Закону.
Оскільки зазначена відпустка є соціальною відпусткою і не належить до виду
щорічних, то вона може надаватися в будь-який час протягом календарного року,
незалежно від відпрацьованого часу і дати народження дитини - до чи після;
Якщо працівник, який має право на соціальну відпустку, з якихось причин не
скористався цим правом у році досягнення дитиною певного віку або ж за кілька
попередніх років, він має право використати цю відпустку, і в разі звільнення,
незалежно від підстав, йому має бути виплачена компенсація за всі невикористані
дні відпусток, як це передбачено ст. 24 Закону України "Про
відпустки".
Законодавством не передбачено строку давності, після якого втрачається
право на додаткову соціальну відпустку працівників, які мають дітей.
Наприклад, якщо одинока мати, яка сама виховує дитину, не користувалася
зазначеною соціальною відпусткою, вона має на неї право починаючи з 2004 р. -
тривалістю 7 календарних днів за кожен рік до виповнення дитиною повноліття.
Визначення віку дітей для права на отримання додаткової соціальної
відпустки
Право на додаткову соціальну відпустку залежить від віку дитини. Статтею 19
Закону України "Про відпустки" визначено вік дітей тільки для такої
категорії, як "жінка, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15
років". Вік дитини-інваліда, всиновленої дитини, дитини під опікою, дитини
одинокої матері (батька) цим Законом не встановлено, тому слід керуватися
загальними нормами законодавства.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про охорону дитинства" та ст. 2
Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" дитина - це
особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із законом, застосовуваним до
неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.
Тому жінка, яка працює і має дитину-інваліда; всиновлену дитину; одинока
мати, яка виховує дитину без батька; батько, який виховує дитину без матері,
мають право на цю відпустку до досягнення дитиною повноліття.
Згідно з п. 2 ст. 243 Сімейного кодексу України опіка встановлюється над
дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування - над дитиною віком від 14 до 18
років.
Отже, особа, яка взяла дитину під опіку, має право на додаткову соціальну
відпустку до досягнення дитиною 14 років, а особа, яка в установленому порядку
визнана піклувальником, - з досягнення дитиною віку 14 років і до виповнення їй
18 років, оскільки ст. 1861 КЗпП України гарантії, встановлені ст. 1821 цього
Кодексу, поширено також на піклувальників.
Умови та порядок надання додаткової соціальної відпустки одинокій матері
Поняття одинокої матері визначено в постанові Пленуму Верховного Суду
України від 6 листопада 1992 р. N 9 (із змінами) "Про практику розгляду
судами трудових спорів". Згідно з п. 9 цієї постанови одинокою матір'ю
слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження
дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в
установленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і
утримує дитину сама.
За цим визначенням для визнання "іншої жінки" одинокою потрібно
дві ознаки: вона сама і виховує, і утримує дитину.
Після набрання чинності Законом України "Про відпустки" таке
визначення одинокої матері для реалізації норм цього Закону не має
застосовуватись, оскільки в п. 5 ч. 12 ст. 10 цього Закону визначено поняття
одинокої матері як такої, яка виховує дитину без батька. Отже, участь батька
або інших осіб в утриманні дитини не позбавляє матері статусу одинокої (Ротань
В., Зуб. І, Стичинський Б., Науково-практичний коментар до законодавства
України про працю: 6-те вид., доп. і перероб. - К.: А. С. К., 2006).
Це означає, що для встановлення права на додаткову відпустку має
застосовуватись таке визначення одинокої матері: жінка, яка не перебуває у
шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька
дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою
матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька (в тому числі і розлучена
жінка, яка сама виховує дитину, якщо батько не проживає разом з дитиною та
відсутні інші докази його участі у вихованні дитини, і за цих самих умов жінка,
яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не всиновлена).
Для отримання додаткової соціальної відпустки жінка, яка не перебуває у
шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька
дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою
матері, має подати: копію свідоцтва про народження дитини і довідку органів
запису актів громадянського стану про підстави внесення до книги записів
народжень відомостей про батька дитини; жінка, яка є вдовою, - копію свідоцтва
про народження дитини та копії свідоцтва про укладення шлюбу та свідоцтва про
смерть чоловіка.
Законодавством не передбачено, які саме документи має подати жінка, яка
виховує дитину без батька (в тому числі і розлучена жінка, і жінка, яка вийшла
заміж, але її дитина новим чоловіком не всиновлена).
Питання виховання батьками дитини визначено Сімейним кодексом України.
Згідно зі ст. 157 цього Кодексу питання виховання дитини вирішується
батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний
брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Батьки
мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання
обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини.
Як передбачено ст. 158 Сімейного кодексу України, за заявою матері, батька
дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та
спілкування з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це
орган опіки та піклування ухвалює на підставі вивчення умов життя батьків,
їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.
У разі ухилення батька від виконання своїх обов'язків з виховання дитини
мати має право звернутися до суду з позовом про позбавлення його батьківських
прав.
З урахуванням зазначеного для підтвердження факту, що батько не бере участі
у вихованні дитини, можуть бути пред'явлені, наприклад, довідка з ЖЕКу про
реєстрацію особи за місцем проживання, ухвала суду або постанова слідчого про
розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів, рішення суду
про позбавлення відповідача батьківських прав, рішення органів опіки та
піклування або суду про відсутність участі батька у вихованні дитини тощо.
Пред'явлення лише довідки з ЖЕКу про те, що дитина проживає разом з
матір'ю, не дає достатніх підстав стверджувати, що батько не бере участі у її
вихованні.
Для отримання додаткової соціальної відпустки розлучена жінка, яка дійсно
виховує сама дитину (без батька), має подати такі документи: копію свідоцтва
про народження дитини; для підтвердження того, що жінка є розлученою, - копію
свідоцтва про розірвання шлюбу та документ, який підтверджував би те, що батько
не бере участі у вихованні дитини.
Жінка, яка вдруге вийшла заміж, але її дитина від першого шлюбу новим
чоловіком не всиновлена, для отримання такої відпустки має пред'явити документ,
який підтверджував би те, що батько дитини не бере участі у її вихованні, та
довідку органу реєстрації актів цивільного стану про те, що дитина новим
чоловіком не всиновлена.
Якщо вдова чи розлучена жінка, яка виховує дитину без батька (в разі
позбавлення його батьківських прав), вступила в новий шлюб з іншим чоловіком і
її дитина від першого шлюбу ним не всиновлена, вона має право на додаткову
соціальну відпустку як одинока мати.
Жінка, яка має дітей від особи, з якою вона не перебувала і не перебуває в
зареєстрованому шлюбі, але з якою вона веде спільне господарство, разом
проживає і виховує дітей, права на одержання додаткової соціальної відпустки як
одинока мати не має.
Якщо працівницею не буде доведено факт, що вона дійсно виховує дитину сама,
без участі батька, роботодавець може відмовити їй у наданні такої відпустки.
Зазначені умови та порядок надання додаткової соціальної відпустки
застосовуються і до батька, який виховує дитину без матері (одинокий батько).
Одиноким батьком слід вважати чоловіка, який не перебуває у шлюбі і у
свідоцтві про народження дитини записаний як її батько, вдівця, розлученого
чоловіка, що виховує дитину без матері.
Визначення підстав для надання додаткової соціальної відпустки працівникам,
які мають дітей
Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону України "Про відпустки" за наявності
кількох підстав для надання додаткової соціальної відпустки її загальна
тривалість не може перевищувати 14 календарних днів.
У зв'язку з тим, що ст. 19 Закону України "Про відпустки" чітко
не визначено сукупність кількох підстав для набуття права на додаткову
соціальну відпустку тривалістю понад сім календарних днів, то з урахуванням
правової експертизи цього питання, проведеної Мінпраці разом з Мін'юстом та
Головним науково-експертним управлінням Апарату Верховної Ради України, кожну
підставу, визначену ч. 1 цієї статті, є правомірним вважати окремою підставою,
а саме:
• жінка, яка має двох або більше дітей віком до 15 років;
• жінка, яка має дитину-інваліда;
• жінка, яка всиновила дитину;
• одинока мати;
• батько, який виховує дитину без матері (в тому числі й у разі тривалого
перебування матері в лікувальному закладі);
• особа, яка взяла дитину під опіку.
Так, одинока мати, в якої дитина є інвалідом, має право на таку відпустку
за двома підставами (14 календарних днів): "жінка, яка має
дитину-інваліда" та "одинока мати". Якщо одинока мати виховує
здорову дитину (мається на увазі не дитину-інваліда), соціальна відпустка надається
за однією підставою (сім календарних днів).
Якщо одинока мати виховує двох дітей віком до 15 років, така відпустка
надається за двома підставами: "жінка, яка має двох дітей віком до 15
років" та "одинока мати".
Жінка, яка має всиновлену дитину, і водночас є одинокою матір'ю (вдовою),
користується правом на таку відпустку за двома підставами (14 календарних
днів): "жінка, яка всиновила дитину" та "одинока мати".
Якщо одинока мати виховує двох дітей віком 16 і 17 років, вона має право на
цю відпустку за однією підставою (тривалістю сім календарних днів). Для надання
працівниці такої відпустки тривалістю 14 календарних днів не виконується
підстава "жінка, яка має двох або більше дітей віком до 15 років".
Заступник Міністра В.
Онищук
Міністерство праці та соціальної
політики України
Лист
№ 647/036/116-05 від 07 грудня
2005 р.
Щодо умов надання учбових
відпусток
Право на додаткові відпустки у зв'язку з навчанням закріплено Конвенцією
Міжнародної організації праці N 140 "Про оплачувані учбові відпустки", ратифікованою Україною
Законом від 26.09.2002 р. N 174-IV, Кодексом законів про працю та Законом
України "Про відпустки".
У зазначеній Конвенції термін
"оплачувана учбова відпустка" означає відпустку, яка надається
працівникові з метою навчання на визначений період у робочий час з виплатою
відповідної грошової допомоги.
Згідно зі ст. 2 цієї Конвенції,
кожний член організації розробляє і здійснює політику, що сприяє наданню
оплачуваних учбових відпусток, методами, які відповідають національним умовам і
практиці.
Умови надання учбових відпусток
визначені статтею 15 Закону України "Про відпустки", згідно з якою
працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих
навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, надаються
додаткові оплачувані відпустки:
1) на період настановних занять,
виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто
навчається на першому та другому курсах у вищих навчальних закладах:
першого та другого рівнів
акредитації з вечірньою формою навчання - 10 календарних днів,
третього та четвертого рівнів
акредитації з вечірньою формою навчання - 20 календарних днів,
незалежно від рівня акредитації з
заочною формою навчання - 30 календарних днів;
2) на період настановних занять,
виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто
навчається на третьому і наступних курсах у вищих навчальних закладах:
першого та другого рівнів
акредитації з вечірньою формою навчання - 20 календарних днів,
третього та четвертого рівнів
акредитації з вечірньою формою навчання - 30 календарних днів,
незалежно від рівня акредитації з
заочною формою навчання - 40 календарних днів.
Тривалість додаткових оплачуваних
відпусток працівникам, які здобувають другу (наступну) вищу освіту за заочною
(вечірньою) формою навчання у навчальних закладах післядипломної освіти та
вищих навчальних закладах, що мають у своєму підпорядкуванні підрозділи
післядипломної освіти, визначається як для осіб, які навчаються на третьому і
наступних курсах вищого навчального закладу відповідного рівня акредитації.
Відповідно до зазначеного,
тривалість навчальної відпустки залежить від курсу, форми навчання та рівня
акредитації навчального закладу.
Положення про акредитацію вищих
навчальних закладів і спеціальностей у вищих навчальних закладах та вищих
професійних училищах, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від
09.08.2001 р. N 978, поширюється на вищі навчальні заклади, вищі професійні
училища незалежно від форм власності та підпорядкування, які здійснюють
підготовку (перепідготовку) фахівців за певними спеціальностями певних
освітньо-кваліфікаційних рівнів на підставі ліцензії Міністерства освіти і
науки України.
Підставою для надання такої
відпустки є заява працівника та довідка-виклик навчального закладу, в якій має
бути зазначено: форма навчання; рівень акредитації навчального закладу; курс,
на якому працівник навчається.
Враховуючи викладене, проблема
щодо надання додаткових оплачуваних відпусток у зв'язку з навчанням
працівникам, які працюють на підприємствах, установах, організаціях України, а
навчаються у навчальних закладах за кордоном, полягає у відмінностях
законодавства про освіту, у тому числі у визначенні рівнів акредитації
навчальних закладів, порядку їх надання (на підставі якого документа
роботодавець має надати працівникові таку відпустку).
Тому, на нашу думку, законодавчо
визначених підстав для надання оплачуваних додаткових відпусток у зв'язку з
навчанням працівникам, які навчаються у навчальних закладах за кордоном, немає.
Положення про умови матеріального
забезпечення осіб, направлених за кордон на навчання, затверджене постановою
Кабінету Міністрів України від 04.03.96 р. N 287, регулює питання матеріального
забезпечення працівників, а також військовослужбовців, аспірантів і студентів,
направлених відповідно до укладених міжнародних договорів України за кордон на
навчання як на двосторонній основі, так і за рахунок сторони, що приймає, або
сторони, що направляє. Зазначене Положення не кореспондується з умовами,
визначеними статтею 15 Закону України "Про відпустки", а тому його
норми не можуть бути застосовані при наданні оплачуваних додаткових відпусток у
зв'язку з навчанням працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах без
відриву від виробництва.
Заступник Міністра
В. Тьоткін
Міністерство праці та соціальної політики України
Лист
№ 09-402 від 06 вересня 2005 р.
Про надання навчальної
відпустки
1. Відповідно до ст. 215, 216 Кодексу законів про працю України
працівникам, які навчаються у вузах з вечірньою та заочною формами навчання,
надаються додаткові відпустки у зв'язку з навчанням. Працівникам, які успішно
навчаються без відриву від виробництва, надаються додаткові оплачувані
відпустки. Підставою для надання такої відпустки є довідка-виклик з вузу. У цій
довідці вказано не тільки початок та закінчення сесії, але й продовження
відпустки. Разом з довідкою-викликом з вузу працівник подає особисто заяву на
ім'я керівника підприємства.
Планування навчального процесу належить до компетенції вищих закладів
освіти, їм належить право розподілу установленої законом тривалості додаткової
оплачуваної відпустки протягом навчального року. Підприємство, установа
зобов'язані надавати працівникові відпустку саме в той час, який визначений
вузом. Ненадання відпустки у цей час не може бути обґрунтоване виробничою
необхідністю. Закон вимагає створювати працівникам умови для поєднання роботи з
навчанням.
2. "Успішним" навчання вважається у студентів, які не мають
академзаборгованості за минулий курс і до початку наступної сесії виконали з
позитивною оцінкою не менше як 75 % контрольних робіт, а інші 25 % контрольних
робіт та курсових надали для рецензії.
Начальник Управління
кадрового забезпечення
В. Трофименко
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
Постанова
від
14 квітня 1997 р. № 346
Про затвердження Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам
Із змінами і доповненнями,
внесеними постановами Кабінету Міністрів України
від 21 серпня 1997 р.
№ 907, від 5 серпня 1998 р. № 1237, від 28 березня 2001 р.
№ 289,
від 14 січня 2004 р.
№ 40, від 17 листопада 2004 р. № 1567, від 30 листопада
2005 р. № 1148,
від 22 лютого 2006 р.
№ 203, від 16 травня 2007 р. № 739, від 26 червня 2007 р.
№ 872
Відповідно до частини шостої
статті 6 Закону України «Про відпустки» Кабінет Міністрів України ПОСТАНОВЛЯЄ:
1. Затвердити Порядок
надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів
керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних
(педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним,
науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам (додається).
2. Міністерству праці та
соціальної політики разом з Міністерством освіти і науки, Міністерством охорони
здоров’я та Державним комітетом молодіжної політики, спорту і туризму давати
роз’яснення щодо застосування цієї постанови.
Прем’єр-міністр України П. ЛАЗАРЕНКО
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою
Кабінету Міністрів України
від
14 квітня 1997 р. № 346
ПОРЯДОК
надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам
1. Право на щорічну
основну відпустку мають керівні працівники навчальних закладів та установ освіти,
навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів,
педагогічні, науково-педагогічні працівники та наукові працівники, які
перебувають у трудових відносинах з установами, організаціями, підприємствами (далі — установи) незалежно від форм
власності та їх галузевої належності.
2. Право керівних,
педагогічних, науково-педагогічних (крім тих, що працюють у навчальних закладах
та навчальних (педагогічних) частинах (підрозділах) інших установ і закладів)
та наукових працівників на щорічну основну відпустку повної тривалості у перший
рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи в
установі.
За другий та наступні роки
роботи відпустка надається згідно з графіками, які затверджуються власником
установи або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим чи іншим
уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
Керівним, педагогічним,
науковим і науково-педагогічним працівникам навчальних закладів та навчальних
(педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів щорічна основна
відпустка повної тривалості, визначеної в додатку до цього Порядку, у перший та
наступні роки надається у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх
на роботу. Графік надання відпусток педагогічним працівникам складається з
урахуванням можливості проведення регулярних консультацій для учнів, складання
іспитів якими перенесено на осінь.
Керівним, педагогічним,
науковим і науково-педагогічним працівникам навчальних закладів та навчальних
(педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів у разі
необхідності санаторно-курортного лікування щорічна основна відпустка або її
частина може надаватися протягом навчального року, якщо це передбачено
колективним договором.
Особам, які працюють в
установі на умовах неповного робочого часу, у тому числі особам, які
перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного
віку, надається щорічна основна відпустка повної тривалості.
3. Керівникам установ
щорічна основна відпустка надається за погодженням з вищестоящим органом
управління.
4. Перенесення щорічної
основної відпустки, поділ її на частини та відкликання з відпустки провадиться
відповідно до умов, передбачених статтями 11 та 12 Закону України «Про
відпустки». Педагогічним і науково-педагогічним працівникам невикористана
частина щорічної основної відпустки, за умови її поділу, повинна бути надана,
як правило, в період літніх канікул, а в окремих випадках, передбачених
колективним договором, — в інший канікулярний період.
5. За бажанням керівних
працівників навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних)
частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічних,
науково-педагогічних працівників та наукових працівників частина щорічної
основної відпустки, якщо вона надається за 1996–1997 і наступні робочі роки,
замінюється грошовою компенсацією за можливості забезпечення їх у відповідний
період роботою. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної основної
відпустки не повинна бути менша ніж 24 календарних дні.
6. У разі звільнення
керівних працівників навчальних закладів та установ освіти, навчальних
(педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічних,
науково-педагогічних працівників та наукових працівників їм виплачується
грошова компенсація за всі не використані ними дні щорічної основної відпустки.
У разі звільнення керівних,
педагогічних, наукових і науково-педагогічних працівників навчальних закладів
та навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, які
до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація
виплачується за не використані ними дні щорічної основної відпустки з
розрахунку повної її тривалості, а особам, які до звільнення пропрацювали менш
як 10 місяців, — пропорційно до відпрацьованого ними часу (з розрахунку
тривалості щорічної основної відпустки за кожний відпрацьований місяць 5,6; 4,2
і 2,8 календарних дня за тривалості щорічної основної відпустки відповідно 56,
42 і 28 календарних днів).
Додаток
до
Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів
керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних
(педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним,
науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам
ТРИВАЛІСТЬ
щорічної основної відпустки керівних працівників навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічних, науково-педагогічних працівників та наукових працівників
Посада
|
Тривалість щорічної основної відпустки, календарних
днів
|
I. Дошкільні навчальні
заклади
|
|
1. Дитячі ясла-садки, дитячі
садки (у тому числі інтернатного типу), дитячі ясла
|
|
Завідувач, вихователь-методист, вихователь, інструктор
з фізкультури, музичний керівник, практичний психолог, соціальний педагог
|
42
|
Вчитель-дефектолог, учитель-логопед
|
56
|
2. Дитячі будинки, дошкільні
заклади компенсуючого типу для дітей, які потребують корекції фізичного і
психічного розвитку
|
|
Директор
|
56
|
Завідувач1
|
56
|
Заступник директора з навчально-виховної (виховної)
роботи
|
56
|
Вихователь2
|
56
|
Старший вихователь
|
56
|
Вихователь-методист1
|
56
|
Вчителі (всіх спеціальностей)
|
56
|
Інструктор з праці
|
56
|
Інструктор слухового кабінету
|
56
|
Інструктор з фізкультури1
|
56
|
Керівник гуртка, студії, секції, інших форм гурткової
роботи1
|
56
|
Музичний керівник1
|
56
|
Практичний психолог1
|
56
|
Соціальний педагог1
|
56
|
___________________
1 Щорічна
основна відпустка зазначеної тривалості надається відповідній категорії
працівників дошкільних закладів загального типу, якщо вони обслуговують
групи, в яких не менш як 50 відсотків дітей, які потребують корекції
фізичного і психічного розвитку, або якщо в цих закладах укомплектовано не
менш як 50 відсотків таких груп.
2 Щорічна
основна відпустка зазначеної тривалості надається вихователям, які працюють
повний робочий день з групами дітей, які потребують корекції фізичного і
психічного розвитку, у дошкільних закладах, зазначених у пункті 1 цього
розділу.
|
|
II. Позашкільні навчальні
заклади
|
|
Директор3
|
42
|
Заступник директора з навчально-виховної (навчальної,
виховної) роботи3
|
42
|
Акомпаніатор3
|
42
|
Вихователь3
|
42
|
Екскурсовод3
|
42
|
Завідувач відділу, лабораторії, кабінету3
|
42
|
Керівник гуртка, студії, секції, інших форм гурткової
роботи3
|
42
|
Концертмейстер3
|
42
|
Культорганізатор3
|
42
|
Методист3
|
42
|
Педагог-організатор3
|
42
|
Практичний психолог3
|
42
|
Соціальний педагог3
|
42
|
Старший вожатий3
|
42
|
Художній керівник3
|
42
|
____________
3 Щорічна
основна відпустка зазначеної тривалості надається працівникам, на яких поширюються
умови оплати праці працівників навчальних закладів та установ освіти.
|
|
III. Середні навчальні
заклади, навчальні заклади для громадян, які потребують соціальної допомоги і
реабілітації
|
|
Директор4
|
56
|
Заступник директора з навчально-виховної (навчальної,
виховної), навчально-виробничої роботи4
|
56
|
Акомпаніатор
|
28
|
Вихователь (крім вихователів інтернатів при школах)4
|
56
|
Вихователь інтернату при школі
|
42
|
Вчителі (всіх спеціальностей)4
|
56
|
Інструктор слухового кабінету
|
56
|
Інструктор з праці
|
56
|
Інструктор з фізкультури середніх навчальних
закладів
|
28
|
Інструктор з фізкультури в навчальних закладах для
громадян, які потребують соціальної допомоги і реабілітації
|
56
|
Керівник гуртка, студії, секції, інших форм гурткової
роботи в середніх навчальних закладах
|
42
|
Керівник гуртка, студії, секції, інших форм гурткової
роботи в навчальних закладах для громадян, які потребують соціальної допомоги
і реабілітації
|
56
|
Майстер виробничого навчання
|
42
|
Педагог-організатор
|
56
|
Перекладач-дактилолог
|
42
|
Помічник директора з режиму
|
30
|
Практичний психолог4
|
56
|
Соціальний педагог4
|
56
|
Старший вожатий4
|
56
|
Старший вихователь4
|
56
|
Старший черговий з режиму
|
30
|
Черговий з режиму
|
30
|
____________
4 Щорічна основна
відпустка зазначеної тривалості надається також відповідним категоріям
працівників, викладачам і концертмейстерам середніх спеціальних художніх і
музичних шкіл, шкіл естетичного виховання дітей.
|
|
IV. Вищі навчальні заклади,
заклади післядипломної освіти, професійно-технічні навчальні заклади
|
|
Ректор, директор, завідувач, директор (завідувач)
філіалу, проректор (заступник директора), вчений секретар, декан факультету,
завідувач: відділення, аспірантури (інтернатури, ординатури), докторантури,
виробничої практики, що не виконують педагогічної роботи в цьому вищому
навчальному закладі, закладі післядипломної освіти
|
28
|
Директор, директор (завідувач) філіалу, заступник
директора, що не виконують педагогічної роботи в цьому професійно-технічному
навчальному закладі
|
42
|
Ректор, директор, завідувач, директор (завідувач)
філіалу; проректор (заступник директора), діяльність якого безпосередньо
пов’язана з навчально-виховним або науковим процесом; вчений секретар, декан
факультету, завідувач: відділення, аспірантури (інтернатури, ординатури),
докторантури, виробничої практики, що одночасно виконують в цьому вищому
навчальному закладі, закладі післядипломної освіти, професійно-технічному
навчальному закладі педагогічну роботу обсягом не менш як 1/3 відповідної
річної норми
|
56
|
Завідувач відділення, майстерні, що одночасно виконують
у цьому професійно-технічному навчальному закладі педагогічну роботу
|
42
|
Акомпаніатор
|
28
|
Викладач
|
56
|
Педагог професійного навчання
|
56
|
Вихователь
|
28
|
Вихователь, який працює у професійно-технічному
навчальному закладі
|
42
|
Завідувач (начальник) навчально-методичного
(навчального) кабінету, відділу, лабораторії
|
42
|
Завідувач (начальник) навчально-виробничої (навчальної)
майстерні
|
42
|
Керівник гуртка, студії, секції, інших форм гурткової
роботи
|
42
|
Керівник фізичного виховання
|
56
|
Концертмейстер
|
56
|
Майстер виробничого навчання
|
42
|
Методист
|
42
|
Науково-педагогічний працівник
|
56
|
Перекладач-дактилолог
|
42
|
Практичний психолог
|
56
|
Соціальний педагог
|
56
|
Старший майстер
|
28
|
Старший майстер, який працює у професійно-технічному
навчальному закладі
|
42
|
V. Навчально-методичні
(методичні) кабінети (центри)
|
|
Директор, завідувач, начальник
|
42
|
Завідувач лабораторії (кабінету)
|
42
|
Заступник директора (завідувача, начальника),
діяльність якого безпосередньо пов’язана з організацією навчальної (наукової,
методичної) роботи
|
42
|
Методист
|
42
|
VI. Інші навчальні заклади
|
|
Завідувач логопедичного пункту
|
42
|
Завідувач психолого-медико-педагогічної
консультації
|
56
|
Консультант психолого-медико-педагогічної
консультації
|
56
|
Завідувач інтернату при школі
|
28
|
Методист із складання кінопрограм фільмотеки
|
28
|
Завідувач фільмотеки, заочного відділення школи,
навчально-консультаційного пункту
|
28
|
VII. Інші заклади та
установи
|
|
1. Психіатричні
(психоневрологічні), туберкульозні (протитуберкульозні) дитячі
лікувально-профілактичні та санаторно-курортні заклади, відділення, палати,
кабінети
|
|
Вихователь
|
56
|
Вихователь-методист
|
56
|
Вчителі (всіх спеціальностей)
|
56
|
Завідувач навчальної (педагогічної) частини
|
56
|
Інструктор з праці
|
56
|
Музичний керівник
|
56
|
Логопед
|
56
|
2. Лікувально-профілактичні
та санаторно-курортні заклади, будинки дитини,
відділення, палати, кабінети для дітей з розладами мови та слуху, з ураженням центральної нервової системи та розумово відсталих дітей |
|
Вихователь
|
56
|
Вихователь-методист
|
56
|
Вчителі (всіх спеціальностей)
|
56
|
Завідувач навчальної (педагогічної) частини
|
56
|
Інструктор з праці
|
56
|
Музичний керівник
|
56
|
Логопед
|
56
|
3. Наркологічні, лепрозні
(протилепрозні) дитячі лікувально-профілактичні
та санаторно-курортні заклади, відділення, палати, кабінети |
|
Вчителі (всіх спеціальностей)
|
56
|
Інструктор з праці
|
56
|
Логопед
|
56
|
4. Інші дитячі
лікувально-профілактичні та санаторно-курортні заклади,
будинки дитини, відділення, палати, кабінети |
|
Вихователь
|
42
|
Вихователь-методист
|
42
|
Вчителі (всіх спеціальностей)
|
56
|
Інструктор з праці
|
28
|
Музичний керівник
|
42
|
Логопед
|
56
|
5. Притулки для дітей
|
|
Завідувач
|
56
|
Вихователь-методист
|
56
|
Вихователь
|
56
|
Практичний психолог
|
56
|
6. Центри (відділення, відділи,
кабінети) професійної, медичної, фізичної
та соціальної реабілітації інвалідів; ранньої реабілітації дітей-інвалідів |
|
Заступник директора з навчально-виховної (навчальної,
виховної) роботи, що одночасно виконує педагогічну роботу обсягом не менш 1/3
відповідної річної норми
|
56
|
Завідувач навчальної (педагогічної) частини
|
56
|
Вчителі (всіх спеціальностей)
|
56
|
Викладачі (всіх спеціальностей)
|
56
|
Асистент вчителя-реабілітолога
|
56
|
Педагог-організатор
|
42
|
Педагог професійного навчання
|
56
|
Педагог соціальний
|
56
|
Майстер виробничого навчання
|
42
|
Вихователь
|
56
|
Вихователь-методист
|
56
|
Методист
|
42
|
Практичний психолог
|
56
|
Логопед
|
56
|
Культорганізатор
|
42
|
Керівник музичний
|
56
|
Керівник гуртка
|
42
|
Інструктор з праці
|
56
|
Інструктор з фізкультури
|
56
|
7. Центри
соціально-психологічної реабілітації дітей
|
|
директор
|
56
|
вихователь-методист
|
56
|
вихователь
|
56
|
практичний психолог
|
56
|
музичний керівник
|
56
|
VIII. Науково-дослідні та
інші наукові установи і організації. Науково-дослідні
та наукові підрозділи установ, організацій, підприємств |
|
Керівник, заступник керівника з наукової роботи, вчений
секретар, керівник структурного наукового підрозділу, які займаються
самостійно або у різноманітних організаційних формах науково-дослідною та
іншою науковою діяльністю, науковий (головний, провідний, старший)
співробітник Національної академії наук, Української академії аграрних наук,
Академії медичних наук, Академії педагогічних наук, Академії правових наук,
Академії мистецтв:
|
|
що мають науковий ступінь:
|
|
доктора наук
|
56
|
кандидата наук
|
42
|
не мають наукового ступеня
|
28
|
Інші наукові працівники незалежно від наявності
наукового ступеня
|
28
|
Керівник, заступник керівника з наукової роботи, вчений
секретар, керівник структурного наукового підрозділу, які займаються
самостійно або у різноманітних організаційних формах науково-дослідною та
іншою науковою діяльністю, науковий співробітник, інші наукові працівники
галузевих науково-дослідних та інших галузевих наукових установ і
організацій, а також науково-дослідних та наукових підрозділів установ,
організацій, підприємств
|
28
|
Комментариев нет:
Отправить комментарий