Як вивчити систему роботи вчителя

18 листопада 2013 року

Бально-рейтингове оцінювання вчителів

Досвід роботи атестаційних комісій закладів і установ освіти дозволяє стверджувати, що вироблення чітких, ясних критеріїв оцінки атестаційних матеріалів учителів, створення орієнтовного переліку таких матеріалів, визначення основних принципів їх складання, розгляду й оцінювання значно сприятимуть підвищенню ефективності атестації педагогів, дозволять зменшити кількість непорозумінь чи конфліктних ситуацій, усунути суб’єктивність суджень і висновків.

При цьому необхідно зазначити, що атестаційні комісії всіх рівнів від закладу освіти до районів (міст) і області у практичній діяльності

спираються на певні критерії оцінки роботи вчителів, що визначені на їхньому рівні, та намагаються співвіднести ці критерії з формулюваннями кваліфікаційних характеристик і вимог до кваліфікаційних категорій.

Вимоги до кваліфікаційних категорій у загальному вигляді містяться в Типовому положенні про атестацію педагогічних працівників України. Ці ж вимоги дещо деталізовані в Кваліфікаційних характеристиках педагогічних працівників, для яких установлені кваліфікаційні категорії.

Посадові обов’язки вчителя

Планує, здійснює навчання, виховання учнів, сприяє становленню їх особистості. Забезпечує умови для засвоєння ними освітніх програм на рівні обов’язкових державних вимог. Використовує ефективні форми, методи, засоби навчально-виховного процесу. Вивчає індивідуальні особливості школярів, дбає про розвиток їхніх здібностей, талантів на основі задатків та обдарувань. Проводить індивідуальну, позакласну роботу з учнями з предмета, який викладає. Налаштуванням та особистим прикладом утверджує повагу до принципів загальнолюдської моралі: правди, гуманізму, доброти, патріотизму, працелюбства, інших доброчинностей. Виховує в учнів повагу до батьків, жінки, культурно-національних, духовних, історичних цінностей України, країни походження, дбайливе ставлення до навколишнього середовища. Готує вихованців до свідомого життя в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами. Додержується педагогічної етики, поважає гідність учнів, захищає їх від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, запобігає вживанню ними алкоголю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам, пропагує здоровий спосіб життя. Вимагає від учнів дотримання навчальної дисципліни, статусу освітньої установи. Контролює забезпечення здорових, безпечних умов навчання та праці. Підтримує зв’язки з батьками, надає їм консультативну допомогу в питаннях навчання, виховання, розвитку їхніх дітей. Постійно підвищує свій професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру.

Повинен знати. Для вирішення педагогічних завдань повинен мати знання в обсязі відповідної вищої або середньої спеціальної освіти. Мусить знати предмет викладання; дисципліни психолого-педагогічного циклу, у тому числі педагогіку, психологію, вікову фізіологію; методики викладання предмета та виховної роботи; цілі, принципи, організацію, нормативне забезпечення шкільної освіти, зокрема предмета, який викладає; навчальні плани, програми, підручники; методичні рекомендації; форми, методи, засоби навчально-виховного процесу, вимоги до його матеріально-технічного оснащення; індивідуальні характеристики учнів, питання формування різних учнівських колективів і керівництва ними; соціальні, культурні, інші умови навчання й виховання; принципи, якими керуються провідні вчителі; основні напрями та перспективи розвитку освіти; Закон України «Про освіту», інші законодавчі й нормативно-правові акти й документи з питань навчання та виховання, державну мову відповідно до чинного законодавства про мови в Україні.

Повинен уміти ефективно застосовувати професійні знання у практичній педагогічній діяльності.

Повинен мати ціннісні орієнтації, спрямовані на культурний, духовний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, на творчу педагогічну діяльність.

Кваліфікаційні вимоги до категорій

Учитель вищої категорії має відповідну фахову вищу освіту, проявляє високий рівень професіоналізму, ініціативності, творчості, досконало володіє ефективними формами, методами організації навчально-виховного процесу, забезпечує високу результативність, якість своєї праці, відзначається загальною культурою, моральними якостями, які служать прикладом для наслідування. Стаж педагогічної роботи - не менше восьми років.

Учитель І категорії має відповідну фахову вищу освіту, проявляє ґрунтовну професійну компетентність, добре володіє ефективними формами організації навчально-виховного процесу, досяг значних результатів у розв’язанні педагогічних завдань, відзначається загальною культурою, моральними якостями, які служать прикладом для наслідування. Стаж роботи - не менше п’яти років.

Учитель ІІ категорії має фахову вищу освіту, проявляє достатній професіоналізм, володіє сучасними формами, методами організації навчально-виховного процесу, досяг вагомої результативності в педагогічній діяльності, відзначається загальною культурою, моральними якостями, які служать прикладом для наслідування. Стаж педагогічної роботи - не менше трьох років.

Учитель має вищу або середню спеціальну освіту, професійно компетентний, забезпечує нормативні рівні та стандарти навчально-виховної роботи, відповідає загальним етичним і культурним вимогам до педагогічних працівників.

Згідно з наведеним цитуванням, кваліфікаційна категорія встановлюється педагогічному працівнику в залежності від рівня професіоналізму, володіння ефективними формами та методами організації навчально-виховного процесу, результативності та якості його праці.

У той же час недостатня визначеність понять і відсутність інструментарію для вимірювання рівня показників часто призводять до зниження об’єктивності атестації та її ефективності. Потребує конкретизації та обґрунтування різниця між "високою", "значною" та "вагомою" результативністю педагогічної діяльності, «досконалим» і «добрим» володінням методикою викладання, "ґрунтовним" і "високим" рівнем професіоналізму тощо.

Частіше за все визначення рівня діяльності вчителя проводиться шляхом оцінювання її за такими параметрами:

-          Результативність фахової діяльності

-          Методична компетентність.

-          Професіоналізм.

-          Моральні якості.

-          Освітній рівень (наявність і рівень педагогічної та відповідної фахової освіти).

-          Стаж безпосередньої педагогічної діяльності тощо.

      Один із ґрунтовних принципів організації атестації - здійснення комплексної оцінки діяльності педагогічного працівника, яка передбачає забезпечення всебічного розгляду матеріалів із досвіду роботи, вивчення необхідної документації, порівняльний аналіз результатів діяльності впродовж усього періоду від попередньої атестації. Необхідною умовою об’єктивної атестації є всебічний аналіз освітнього процесу в закладі освіти, вивчення думки батьків, учнів і колег учителя, який атестується, тощо.

Нижче наведені основні параметри визначення рівня результативності діяльності педагога, оцінювання за якими може стати підставою для визначення його кваліфікаційного рівня. Важливо, щоб перелік параметрів був заздалегідь доведений до відома атестаційних комісій, експертних груп і вчителів ще до початку атестації. У цьому випадку всі учасники атестаційного процесу отримують єдині орієнтири та критерії, що, як зазначено, дозволяє організувати атестацію на належному рівні.

Оцінка результативності фахової діяльності педагога передбачена Типовим положенням про атестацію педагогічних працівників України, але ускладнена через те, що поняття результативності педагогічної діяльності надзвичайно широке й важко піддається однозначному визначенню, а відтак, і вимірюванню.

Пропонуємо вибрати з безлічі параметрів оцінювання результативності педагогічної діяльності ті, що піддаються кількісному визначенню, вимірюванню та порівняльному аналізу на засадах кваліметричного підходу.

Матеріали для оцінки результативності фахової діяльності вчителів

Як один із показників результативності фахової діяльності вчителя атестаційні комісії традиційно зараховують досягнення його учнів у олімпіадах різного рівня та конкурсах МАН. Таку практику, безумовно, можна продовжувати. Але для забезпечення під час атестації комплексної оцінки діяльності педагогічного працівника перелік параметрів результативності може й повинен бути розширений. Так, необхідно враховувати не тільки рівень навчальних досягнень учнів, а й результати науково-методичної роботи вчителя, динаміку його професійного й особистісного зростання. Актуальною є також проблема розробки та впровадження єдиної системи обліку й зарахування цих результатів.

Отже, результативність фахової діяльності вчителя в міжатестаційний період визначається за такими напрямами:

1. Досягнення учнів і самого педагога.

2. Результативність науково-методичної роботи.

3. Рівень професіоналізму.

4. Моральні якості, соціально-психологічна готовність працівника.

5. Додаткові параметри.

Параметри вивчення й оцінювання результативності фахової діяльності вчителя

1. Досягнення в міжатестаційний період

1.1. Навчальні досягнення учнів:

- результати моніторингових досліджень;

- порівняльні результати зовнішнього незалежного оцінювання та Державної підсумкової атестації.

1.2. Досягнення учнів у конкурсах, олімпіадах тощо:

- предметні олімпіади;

- конкурси МАН;

- учнівські конкурси (згідно з обласним реєстром);

- інші творчі конкурси, змагання.

1.3. Особисті досягнення вчителя у професійних конкурсах:

- Всеукраїнський конкурс "Учитель року";

- обласний конкурс (наприклад – "Кращий працівник року в галузі освіти");

- інші конкурси фахової майстерності (згідно з обласним реєстром).

2. Результативність науково-методичної роботи:

2.1. Підготовлені методичні матеріали:

- програми авторських курсів у системі безперервної освіти;

- програми курсів варіативної складової навчального плану;

- науково-методичні комплекси, дидактичні матеріали, медіа теки тощо;

- укладання підручників (у тому числі у складі авторського колективу);

- укладання методичних посібників (у тому числі у складі авторського колективу);

- наукові праці;

- статті у виданнях ВАК;

- статті в науково-методичних фахових виданнях;

- виступи на науково-практичних конференціях;

- інші власні методичні розробки.

2.2. Участь у розповсюдженні прогресивного педагогічного досвіду:

- експериментальний дослідницький майданчик, школа-лабораторія;

- авторські курси в системі безперервної освіти;

- педагогічна майстерня, майстер-клас, лабораторія творчого вчителя, педагогічна студія  тощо;

- творча група;

- школа молодого вчителя, тьюторство, наставництво;

- семінари, "круглі столи", презентації тощо;

- інші форми співпраці з методичними службами, педагогічним загалом;

- участь у роботі журі фахових (творчих) конкурсів, рецензування та експертиза науково-методичних матеріалів;

- реалізація соціально-педагогічних проектів, програм;

- інші форми роботи.

3. Рівень професіоналізму:

- результати моніторингу (тестування) фахової компетентності;

- результати підвищення кваліфікації;

- результати самоосвіти в міжатестаційний період.

4. Моральні якості, соціально-психологічна готовність:

- результати самооцінки соціально-психологічної готовності;

- результати соціально-психологічного дослідження.

5. Додаткова освіта:

- проходження курсів спеціалізації з інших предметів;

- наявність другої вищої педагогічної освіти;

- навчання в аспірантурі;

- наявність наукового ступеня, ученого звання;

- інше.

Згідно із зазначеними параметрами адміністрація закладу чи установи освіти заповнює таблиці результативності фахової діяльності вчителя в міжатестаційний період.

1. Досягнення в міжатестаційний період

Найвагомішою підсистемою (підструктурою) школи є навчально-виховний процес, спрямований на забезпечення розвитку та становлення особистості учнів. Тому саме він потребує ретельного аналізу й об’єктивної оцінки. Ідеться про оцінку не тільки результатів навчання, а й рівня навчально-пізнавальної діяльності учнів, педагогічної діяльності вчителів, їхньої інтегрованої взаємодії, що дає змогу виявити динаміку загальної навчальної компетентності, інтелектуального та психічного розвитку учнів. За цими показниками оцінюються й результати навчально-пізнавальної діяльності учнів, і результативність діяльності школи в цілому, причому вони є найвагомішим критерієм оцінювання.

Визначення результатів фахової діяльності педагогічного працівника передбачає врахування, по-перше, рівня навченості учнів і, по-друге, результатів особистої участі педагога у фахових заходах різного рівня та їх наслідків.

Навчальні досягнення учнів у міжатестаційний період роботи педагога відображені в таблиці 1.

Таблиця 1

Навчальні досягнення учнів

1. Результати моніторингових досліджень навчальних досягнень учнів (у %)

2008/09   2009/10   2010/11   2011/12   2012/13

2. Результати ЗНО та річного оцінювання (оцінка за окремою методикою)

2008/09   2009/10   2010/11   2011/12   2012/13

Під час вивчення досягнень учнів у олімпіадах і конкурсах проводиться аналіз даних таблиці 2.

Таблиця 2

Досягнення учнів

1. Предметні олімпіади (рік, результат, прізвище та ім’я учня) за рівнями

шкільний   2008/09   2009/10   2010/11   2011/12   2012/13

районний (міський)

обласний

всеукраїнський

2. Конкурс-захист творчих проектів МАН (рік, результат, прізвище та ім’я учня) за рівнями

Шкільний   2008/09   2009/10   2010/11   2011/12   2012/13

районний (міський)

обласний

всеукраїнський

3. Учнівські конкурси (рік, результат, прізвище та ім’я учня) за рівнями

шкільний   2008/09   2009/10   2010/11   2011/12   2012/13

районний (міський)

обласний

всеукраїнський

4. Інші творчі конкурси чи змагання (рік, результат, прізвище та ім’я учня) за рівнями

шкільний   2007/08   2008/09   2009/10   2010/11   2011/12

районний (міський)

обласний

всеукраїнський

Необхідність упровадження повного регіонального реєстру учнівських конкурсів і змагань зумовлена тим, що участь у них може й повинна враховуватись під час підбиття підсумків результативності фахової діяльності педагогічного працівника в міжатестаційний період. При цьому враховується як рівень конкурсу (обласний чи всеукраїнський), так і результат (місце, яке посів учень).

Вагомими показниками фахової діяльності вчителя є моніторингові дослідження якості освіти школярів, результати зовнішнього незалежного оцінювання та Державної підсумкової атестації (для випускників шкіл). Визначення якості їхньої загальноосвітньої компетентності в межах державних стандартів загальної середньої освіти дає можливість визначити ефективність педагогічної діяльності вчителя.

Особисті досягнення педагогічного працівника у професійних конкурсах і змаганнях педагогічної майстерності занесені до таблиці 3. При цьому відзначаються рівень конкурсів (районний / міський, обласний, всеукраїнський) і досягнення в них.

Таблиця 3

Особисті досягнення педагогічного працівника у професійних конкурсах

1. Всеукраїнський конкурс "Учитель року" (рік, результат) за рівнями

шкільний   2007/08   2008/09   2009/10   2010/11   2011/12

районний (міський)

обласний

всеукраїнський (міжнародний)

2. Обласні фахові конкурси (рік, результат) за рівнями

шкільний   2007/08   2008/09   2009/10   2010/11   2011/12

районний (міський)

обласний

3. Участь у творчих конкурсах (указати яких, рік, результат) (рік, результат) за рівнями

шкільний    2007/08   2008/09   2009/10   2010/11   2011/12

районний (міський)

обласний

всеукраїнський (міжнародний)

2. Визначення результативності методичної роботи педагогічного працівника

Компетентнісно зорієнтована тенденція вдосконалення навчально-виховного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах пов’язана з необхідністю модернізації внутрішньошкільної науково-методичної роботи, її розгортання на інноваційній основі. Ідеться насамперед про залучення педагогів-практиків до творчої діяльності та дослідно-експериментальної роботи, а також про формування в них нових підходів до організації науково-методичної роботи, нового розуміння педагогічної творчості.

Дослідно-експериментальну діяльність шкільного педагога необхідно розглядати як форму педагогічної творчості, з одного боку, і як умову позитивного розвитку шкільної навчально-виховної системи - з іншого. Тому вважаємо вагомим показником фахової діяльності вчителя результативність його методичної та дослідницької роботи.

Атестаційні матеріали, які свідчать про рівень методичної компетентності педагогічного працівника та його участь у поширенні прогресивного педагогічного досвіду, уключені до таблиць 4 та 5.

Таблиця 4

Підготовлені методичні матеріали

1. 2007/08   2008/09   2009/10   2010/11   2011/12

Програми авторських курсів у системі безперервної освіти.

Програми курсів варіативної складової навчального плану.

Науково-методичні комплекси, дидактичні матеріали, медіа теки тощо.

2. 2007/08   2008/09   2009/10   2010/11   2011/12

Укладання підручників (у тому числі у складі авторського колективу).

Укладання методичних посібників (у т. ч. у складі авторського колективу).

3. 2007/08   2008/09   2009/10   2010/11   2011/12

Наукові праці.

Статті у виданнях ВАК.

Статті в науково-методичних журналах.

Виступи на науково-практичних конференціях.

4. 2007/08   2008/09   2009/10   2010/11   2011/12

Інші матеріали (указати які).

Усі матеріали реєструються із зазначенням року їх підготовки, назви робіт, що затверджені відповідним порядком, за рівнями (шкільний, районний / міський, обласний, всеукраїнський / міжнародний).

Цілком умовно види продуктів методичної діяльності педагогічного працівника розділені на групи: методичні розробки викладацької діяльності, розробки навчальних посібників і друковані роботи. У межах однієї групи види робіт відрізняються за рівнем складності, що підлягає врахуванню під час кількісної оцінки показників цього напряму.

Існуюча система внутрішньошкільної науково-методичної роботи педагогічних кадрів спрямована в тому числі й на продукування нових педагогічних ідей, технологій, узагальнення та поширення перспективного педагогічного досвіду. Вона покликана задовольнити потреби розвитку й оновлення школи, а також інтереси педагогічних колективів у постійному підвищенні фахового рівня відповідно до кон’юнктури ринку педагогічної праці.

Тому участь педагогів у розповсюдженні прогресивного педагогічного досвіду та створення й розповсюдження власного досвіду - показник високого рівня фахової діяльності вчителя й повинна бути належним чином оцінена під час проведення атестації.

У таблиці 5 наведені можливі форми розповсюдження перспективного передового досвіду. Вагомість такої роботи тим вища, чим вищий рівень здійснення відповідної діяльності.

Таблиця 5

Участь працівника в розповсюдженні прогресивного педагогічного досвіду

1. 2007/08   2008/09   2009/10   2010/11   2011/12

Експериментальний педагогічний майданчик.

Авторські курси в системі безперервної освіти.

Педагогічна майстерня, майстер-клас, педагогічна студія тощо.

Творча група.

Школа молодого вчителя, наставництво.

Семінари, "круглі столи" тощо.

Інші форми співпраці з методичними службами та педагогічним загалом.

2. 2007/08   2008/09   2009/10   2010/11   2011/12

Участь у роботі журі фахових (творчих) конкурсів.

Рецензування та експертиза науково-методичних матеріалів.

3. 2007/08   2008/09   2009/10   2010/11   2011/12

Реалізація педагогічних проектів, програм

4. 2007/08   2008/09   2009/10   2010/11   2011/12

Інші види роботи.

Усі матеріали реєструються із зазначенням виду досвіду (визнаний чи авторський), року, назви або теми за рівнями (шкільний, районний / міський, обласний, всеукраїнський / міжнародний).

Практичні результати методичної діяльності педагога відображені в таблиці 6, до якої заноситься інформація про апробацію методичних розробок педагога, указується рівень, на якому така апробація здійснюється.

Таблиця 6

Інформація про апробацію методичних розробок працівника

Власні методичні розробки педагогічного працівника, що проходять апробації чи розповсюджуються із зазначенням року, теми за рівнями (шкільний, районний / міський, обласний, всеукраїнський / міжнародний).

2007/08   2008/09   2009/10   2010/11   2011/12

3. Визначення рівня професіоналізму педагогічного працівника

Оцінка рівня професіоналізму педагогічного працівника передбачає обов’язкове проведення тестувань, фахових іспитів тощо. Крім того, підбиваються підсумки самоосвіти й підвищення кваліфікації працівника в міжатестаційний період. Доцільним для цього виглядає найактивніше впровадження кредитно-модульної системи фахової перепідготовки у світлі необхідності забезпечення й супроводу безперервної освіти вчителів.

Так, атестаційна комісія під час розгляду питання про встановлення працівнику тієї чи іншої кваліфікаційної категорії чи присвоєння педагогічного звання враховує результати його безперервної освіти в міжатестаційний період, а саме кількість отриманих кредитів тощо.

Нові умови освітньої діяльності вимагають нових підходів і до самої системи післядипломної педагогічної освіти. Багатоаспектність проблеми потребує розширення форм, видів і змісту перепідготовки педагогічних працівників, її багатоваріантності, особистісного орієнтування, компетентнісної спрямованості. Однією з перспективних форм роботи в цьому напрямі, на нашу думку, є впроваджувана Донецьким обласним ІППО кредитно-модульна система організації вдосконалення діяльності педагогів.

Підвищення фахового рівня виходить за рамки простого "проходження курсів" раз на п’ять років. Відтепер учитель має всі можливості для задоволення потреб у постійному самовдосконаленні та всі підстави для сподівань на адекватну оцінку своїх зусиль із боку атестаційних комісій.

Здійснюється перехід від простого констатування "проходження курсів від атестації до атестації" до створення необхідних умов для дійсно безперервного зростання педагогічного працівника як викладача й особистості.

Запропонований із цією метою Щоденник діяльності вчителя в міжатестаційний період перетворюється на важливий документ, який безпосередньо відображає рівень фахової компетентності працівника й ураховується атестаційною комісією під час оцінки діяльності педагога в міжкурсовий і міжатестаційний період. Відповідні дані заносяться до таблиці 7.

Таблиця 7

Рівень професіоналізму

Базовий рівень   Достатній рівень   Ґрунтовний рівень   Високий рівень

1. Результати тестування визначення фахової компетентності

2. Результативність підвищення кваліфікації.

3. Результати самоосвіти в міжатестаційний період (за результатами тестування, співбесіди тощо).

4. Визначення моральних якостей і соціально-психологічної готовності педагогічного працівника

Оцінити моральні якості педагогічного працівника в кількісному вигляді, звісно, дуже важко, якщо взагалі можливо. Саме тому таблиця в цьому розділі відсутня.

Натомість важливо залучити до вивчення даного аспекту особистості працівника, який атестується, практичного психолога закладу освіти, який на підставі існуючих методик проводить відповідне соціально-психологічне дослідження та дає кваліфіковану характеристику особистості працівника та його цільових установок. Результати досліджень, безперечно, не підлягають розголосу й повинні слугувати підставою для самокорекції та самовдосконалення, у першу чергу самому працівнику.

5. Урахування додаткової освіти під час атестації педагогічного працівника

У разі потреби атестаційна комісія може розглядати додаткові параметри кваліфікаційного рівня працівника (табл. 8) і враховувати їх під час прийняття рішення.

Таблиця 8

Додаткова освіта

2007/08   2008/09   2009/10   2010/11   2011/12

1. Проходження курсів спеціалізації з інших предметів.

2. Наявність другої вищої педагогічної освіти.

3. Навчання в аспірантурі.

4. Наявність наукового ступеня, ученого знання.

Вищепредставлені матеріали у вигляді таблиць входять до атестаційної теки педагогічного працівника, яка подається для вивчення до експертної групи. Тека повинна містити також матеріали, які підтверджують подану інформацію.

Оцінювання результативності фахової діяльності працівника проводиться атестаційною комісією (експертною групою) з урахуванням коефіцієнтів вагомості та рівня прояву (високий, достатній, середній, базовий або шкільний, районний (міський), обласний, всеукраїнський (міжнародний).

Як орієнтовний зразок можна взяти за основу таку систему нарахування кількості бальних одиниць:

шкільний (базовий) – 1.

районний / міський (середній) – 2.

обласний (достатній) – 3.

всеукраїнський / міжнародний (високий) – 4.

Оцінки за параметрами вивчення діяльності педагогічного працівника сумуються та співставляються з еталонною оцінкою.

Підсумки оцінювання заносяться до атестаційної картки педагогічного працівника, яка подається на розгляд атестаційній комісії для врахування під час прийняття рішення про відповідність результатів діяльності працівника, який атестується, кваліфікаційній категорії та педагогічному званню.

Автори: С. Галкін, Т. Гайманова, В. Харахорін, Донецький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

20 серпня 2013 року

МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ, УЗАГАЛЬНЕННЯ, ПРОПАГАНДИ, УПРОВАДЖЕННЯ

1. Живе споглядання уроку та наступний випуск методичного бюлетеня «Золотинки практичного педагогічного досвіду». Таких бюлетенів випускається дев'ять протягом навчального року - по одному кожного місяця.

У бюлетені описуються прийоми, що стимулюють пізнавальну діяльність на уроці. Кожні п'ять років оформлюється довідник фрагментів ППД учителів, де описано досвід усіх учителів.

2. Взаємовідвідування уроків з наступним оформленням картки ППД. Учителі одного предмета відвідують уроки один одного і при цьому заповнюють роздруковану картку. Періодично організовується огляд-виставка таких карток.

3. Виступ на педагогічній раді з роздумами про власний досвід (у першу чергу вчителів вищої категорії), де виступає сам учитель, а заступник виступає, розкриваючи творчу лабораторію вчителя. За підсумками поради оформлюється стенд про досвід роботи вчителя.

 4. Проведення оглядів-конкурсів за конкретними проблемними питаннями навчального процесу. Наприклад, із теми «Методи та прийоми активізації розумової діяльності учнів на уроках» із наступним самоописом. «Мої педагогічні перлини виховання довільної уваги на уроці», «Мій найкращий урок», «Мої прийоми, що стимулюють учнів до самостійності». У школі оформлено до десятка альбомів із відповідними оглядами-конкурсами.

5. Проведення відкритих уроків.

Відкриті уроки дають учителі, які атестуються чи на базі яких працюють районні ТГ, школи педагогічної майстерності молодих колег. Відкритий урок аналізується, а якщо це урок учителя, який атестується, пишеться письмовий відгук на урок.

6. Заняття динамічних груп. Силами членів групи психолого-педагогічної інформації дається педагогічно-психологічний огляд новин, що публікуються в періодичній педагогічній пресі.

7. Випуск стіннівок. У нашій школі періодично випускається (щомісячно) газета «Учитель», де описується досвід наших учителів.

8. Виступ на сторінках періодичних видань. Мною особисто описаний досвід роботи майже всіх членів педагогічного колективу. Ці статті (у більшості в районній газеті) приурочені до видатної дати в житті педагога.

9. Випуск спеціальних сторінок у районній газеті про педагогічний досвід. Сторінки мають тематику спрямованості: «Школа святкує ювілей», «Успіх кожного - у здобутках колективу».

10. Виходить інформаційний бюлетень «Прочитай!». Дається повна інформація про нові психолого-педагогічні видання, що є в розпорядженні бібліотек райцентру.

11. Запрошуються до школи продавці книжного магазину, розповсюджувачі методичної літератури. Про день приїзду до школи вчителі заздалегідь попереджуються.

12. Інколи у школі проводиться «німа» педрада (виставки унаочнення, виготовленого вчителем за навчальний рік).

13. Традиційними стали виставки зошитів учнів «Кращий зошит семестру, року», «Зразкові зошити», «Сьогодні кращі, ніж учора». Кожний учитель подає на виставку один найкращий зошит із навчального предмета з підбиттям підсумків.

14. Щоп'ятниці у школі відбуваються тематичні вечори (навчальних предметів). Тут кожний педагог показує своє вміння організувати позакласну роботу з предмета.

15. Проведення методичного фестивалю «Нетрадиційні уроки». Такий фестиваль проводиться цілий навчальний рік і кожний учитель дає один відкритий нетрадиційний урок. У методичний кабінет школи збираються сценарії таких уроків.

16. Проведення творчого звіту вчителя «Бенефіс педагога» (у формі свята всього колективу школи).

17. Випуск бюлетенів «Вісті з курсів» (випускають учителі, які побували на курсах, акцент на висвітлення практичного педагогічного досвіду).

18. Екскурсії до передових шкіл країни, області, району (наш колектив побував у Павлишській школі ім. В. Сухомлинського, Сахнівській школі).

19. Проведення науково-практичних конференцій або читань із певної проблеми.

20. Оформлення спеціальних стендів про практичний педагогічний досвід окремих учителів.

21. Оформлення папок власного ППД учителів, які претендують на вищу категорію під час атестації).

22. Вечір запитань і відповідей (на конкретну тему).

23. Проведення педагогічного мосту між школами.

24. Перегляд фільмів з ППД.

25. Зустрічі педколективу зі знаменитими педагогами-новаторами.

26. Прес-конференція ветеранів педагогічної праці.

27. Педагогічні виставки-ярмарки педагогічних здобутків.

28. Творчий звіт учителів, які за результатами атестації одержують звання («старший учитель», «учитель-методист»).

29. Проведення педагогічних практикумів (показ у дії нововведень, результатів експерименту тощо).

30. Інтерв'ювання вчителя.

Зразок

КАРТОТЕКА ВЛАСНИХ ПЕДАГОГІЧНИХ ЗДОБУТКІВ

1. Методи учіння та навчання на всіх етапах уроку.

2. Навчання дітей у парах (за Рівіним).

3. Навчання дітей у гомогенних і гетерогенних групах.

4. Робота консультантів-учнів.

5. Інтелектуальні ігри на уроках.

6. Різновиди праці з підручником.

7. Внутрішньокласна диференціація навчання.

8. Запровадження системи додаткової системи навчання, серія різнотипних уроків із конкретної теми).

(взято з сайту ОСВІТА.UA     Автор: С. Дибський)

           

17 серпня 2013 року

Як вивчити систему роботи вчителя

Без такої діяльності не завжди можна об’єктивно оцінити вплив кожного педагога чи цілого педагогічного колективу на учнів, тобто розкрити педагогічну лабораторію навчального закладу. Вивчення системи роботи дає змогу керівникам шкіл заглиблюватись у питання, які розглядаються, і, як наслідок, давати педагогам слушні рекомендації чи поради.

Система роботи педагога ‑ це сукупність форм, методів і прийомів роботи та вміння застосовувати їх на практиці, що є притаманними цьому педагогу, відрізняє його роботу від інших, дає можливість добиватись тих чи інших позитивних результатів у навчально-виховному процесі.

В. Сухомлинський вважав, що певну систему в роботі вчителя виявити можна тоді, коли вчитель бачить, що він буде робити завтра, що він буде робити протягом усього навчального року й кількох навчальних років поспіль.

Склад системи роботи вчителя

Постійне прагнення до співпраці з учнями. Гуманістична спрямованість діяльності вчителя на спілкування з учнями, діалог, повагу особистості, відмова від логіки диктатури. Погляд на учня як на суб’єкт навчання та виховання, як на рівноправного учасника шкільного життя. Отже, гуманізація стосунків ‑ це основа й сутність організації педагогічного процесу у школі.

Удосконалення діалектичного погляду на процес навчання. Дуже правий був В. Сухомлинський, який уважав, що без глибокого знання теорії пізнання як процесу поглиблення від явища до сутності, не можлива продуктивна робота вчителя й насамперед управління мисленням учнів на уроці, їх розумовим розвитком. Учитель має добре уявляти урок як складний діалектичний процес, розуміти, що процес навчання є процесом розв’язання протиріч, чітко уявляти шлях пізнання від конкретного до абстрактного та знову до конкретного, а потім до практики, як критерію істини тощо. Учитель повинен знати, які саме риси діалектичного методу відбиті у змісті предмета, що він викладає, і бачити шляхи формування діалектичного мислення в учнів на основі навчального матеріалу предмета.

            Постійне поглиблення діалектичного мислення вчителя - один з основних компонентів системи його роботи. Як вивчити діяльність учителя в цьому напрямі? Тут керівникові школи не можна обмежуватися лише врахуванням того, що в даний час опрацьовує вчитель шляхом самоосвіти. Необхідно в ході бесіди з учителем з’ясувати, як він зрозумів прочитане, як він буде використовувати пізнане у своїй практичній роботі. І, отже, тут вирішального значення набувають спостереження за роботою вчителя, аналіз його уроків.

Підвищення психолого-педагогічної й методичної кваліфікації вчителя. Постійна систематична робота вчителя з удосконалювання професійних знань, зміст яких становить знання предмета, що викладається, його методики, педагогіки й психології.

Особливість професійного педагогічного знання полягає в його комплексності, що вимагає здатності вчителя синтезувати досліджувані науки. "Стрижень синтезу - розв’язання педагогічних ситуацій, що викликають необхідність осмислення психологічної сутності явищ, вибору способів взаємодії на підставі пізнаних законів формування особистості. Розв’язання кожного педагогічного завдання актуалізує всю систему педагогічних знань учителя".

Постійне вдосконалення педагогічних здібностей. Спираючись на дослідження цілої низки авторів, (Ф. Гоноболіна, В. Крутецького та інших), можна виділити шість провідних  здібностей, над розвитком яких учитель має працювати весь час:

-          комунікативність, що включає гарне ставлення до людей, доброзичливість, товариськість;

-          перцептивність - професійна пильність, педагогічна інтуїція, проникнення в переживання іншої людини;

-          динамізм - здатність до вольового впливу й логічного переконання;

-          емоційна стійкість - здатність володіти собою;

-          оптимістичне прогнозування;

-          здатність до творчості.

Систематична діяльність учителя з опанування педагогічної техніки, що включає дві групи вмінь - уміння управляти собою й уміння взаємодіяти у процесі розв’язання педагогічних завдань. Перша група вмінь - володіння власним тілом, емоційним станом, технікою мовлення тощо. Друга - дидактичні, організаторські вміння, володіння технікою контактної взаємодії та т. ін.

Робота учителя щодо ознайомлення з досвідом педагогів-новаторів, творче використання у своїй педагогічній діяльності раціональних засад такого досвіду, творчий підхід до перебудови власної системи викладання.

Творче мислення педагога частково характеризується такими рисами, які він повинен у собі формувати й розвивати:

-          уміння бачити далі безпосередньо даного;

-          уміння передбачати кілька варіантів і вибирати оптимальний (варіативність мислення);

-          уміння знаходити нові варіанти взаємостосунків з учнями, коли цього вимагають обставини;

-          уміння конструювати нестандартні дидактичні та методичні побудови для досягнення потрібного результату;

-          уміння передбачати наслідки прийнятих педагогічних рішень тощо.

Робота вчителя з вивчення учнів (вивчення побутових умов і впливів; ознайомлення зі станом здоров’я; вивчення особливостей розумового розвитку; визначення рівня розвитку навичок і вмінь навчальної праці; фіксація ставлення до навчання та рівня вихованості; ознайомлення з життєвими планами та вольовими якостями учня).

Глибокі знання державних навчальних програм, підручників, посібників. В. Сухомлинський писав: "Тільки той учитель може стати справжнім майстром свого діла, який добре вивчить, що мають знати учні й яким шляхом домогтись цих знань". Що передбачає аналіз навчальних програм і методичних матеріалів до них? Виділення головних практичних навичок із предмета, які повинні опанувати учні.

Виділення тих знань, які учні повинні обов’язково запам’ятати, завчити. За весь період навчання у школі учень перечитує тисячі сторінок підручників, і запам’ятати все він не зможе, але головні, вузлові питання необхідно знати. А вчитель має ці питання відібрати й увесь час тримати їх усвідомлене запам’ятовування учнями в полі свого зору.

Визначити системи понять, які учень повинен засвоїти до кінця навчального року, визначити шляхи та прийоми їх формування.

Сконструювати в ході роботи з навчальними програмами систему словникової роботи, роботи над помилками тощо.

Складання календарного плану на рік. Це не механічне перенесення в зошит державної навчальної програми, а творча праця, від якої значною мірою залежить успіх роботи вчителя.

Визначення послідовності й типів уроків у межах теми або розділу навчальної програми. Попередній пошук різноманітних методів, що відповідатимуть типам уроків. Погодинна розбивка за темами, визначення за розділами типів уроків. Орієнтовний добір змісту додаткового навчального матеріалу за темами. Планування на семестр наочного приладдя, текстів диктантів, переказів, завдань тощо.

Підготовка до кожного уроку. "Чим тісніше пов’язаний даний урок, - писав В. Сухомлинський, - з іншими уроками даного розділу програми, тим більш закінченим, цільним буде урок сам по собі, тим глибшими будуть знання учнів". Продумування плану відразу кількох уроків, формулювання триєдиної мети кожного уроку та його місця в системі уроків. Складання плану вивчення окремих тем (так роблять багато гарних вчителів) і розділів. Це дає можливість установити взаємозв’язки між уроками й домогтися раціональної витрати часу. На основі цього короткого плану і складаються поурочні плани вчителя.

Аналіз поурочних планів минулих років, зіставлення їх з планами цього уроку. Це дає можливість удосконалювати етапи уроку. Вибір і відпрацьовування відповідності між триєдиною метою уроку, змістом навчального матеріалу, методами навчання й формами організації пізнавальної діяльності учнів. Чим вищою буде ця відповідність на кожному етапі, у кожному навчально-виховному моменті, тим ефективнішим буде кінцевий результат уроку.

Підготовка до уроку, - писав В. Сухомлинський, - це підготовка до керівництва мисленням учнів, а мислення завжди починається із запитання. Тому для вчителя надзвичайно важливо заздалегідь сформулювати запитання таким чином, щоб вони будили думку учнів, і дуже важливо знайти в досліджуваному матеріалі запитання, які можуть виникнути в учнів, щоб полегшити їм процес засвоєння.

Проведення уроку. Урок - це найбільш доступна частина праці вчителя для вивчення системи його роботи. Але цю частину не можна назвати легкою для вивчення, тому що вона не може повністю показати всієї системи роботи педагога.

Урок - завершальний етап творчої праці вчителя, і дати її повний аналіз можна лише тоді, коли адміністрація школи знає попередні етапи становлення вчителя. Урок - вирішальний етап роботи вчителя, і в ньому, як у дзеркалі, відображається вся його система роботи, але вивчати всю цю систему лише на підставі аналізу уроку не можна.

Щоб вивчити всю роботу вчителя, треба вивчити всі компоненти, що її складають, тобто всебічно оцінити систему викладання. Останнє ж можливо лише за умови відвідування, спостереження й аналізу цілої низки уроків, переважно в межах досліджуваної у класі теми. Необхідно проаналізувати різні типи уроків, тому що одні за типами уроки вчитель може проводити добре, а інші гірше. Також дати оцінку якості проведення окремих етапів уроку, умінню вчителя знаходити відповідність основних компонентів навчально-виховного моменту тощо.

Самоаналіз уроку вчителем - критичний аналіз власного уроку. Є вчителі, що добре працюють, але не вміють оцінити своєї праці й недооцінюють її. Є вчителі (і таких, на жаль, більшість), що переоцінюють свою роботу й не вміють помічати власних недоліків. Погано й те й інше. Самокритичне ставлення до своєї роботи - це не лише вміння бачити вади та виправляти їх, але й уміння бачити позитивне й закріплювати його. Самоаналіз, якщо вчитель опанує його системну методику, не можна порівнювати з аналізом, зробленим директором, завучем або інспектором. Не випадково В. Сухомлинський писав про те, що "сильним, досвідченим стає педагог, який уміє аналізувати свою працю".

Якщо аналіз власної роботи перетвориться на органічну частину системи роботи вчителя, то кожен новий навчальний рік буде приносити йому й нові успіхи.

Важливим моментом аналізу своєї власної роботи, що має пряме відношення до самоаналізу уроку, є аналіз учителем письмових робіт учнів. Водночас це складова всієї системи роботи педагога.

Для цього вчителю необхідно таке:

-          вести систематичний облік помилок, допущених учнями в кожній письмовій роботі;

-          складати характеристики засвоєння кожного основного розділу граматики на підставі аналізу диктантів, переказів, учнівських зошитів, розкриваючи при цьому причини помилок, а не просто класифікуючи їх;

-          використовувати результати аналізу кожної письмової роботи в системі подальших письмових робіт;

підбивати підсумки після вивчення окремого правила або низки правил;

-          спиратись на результати аналізу письмових робіт за рік при плануванні роботи на наступний навчальний рік.

У самій своїй основі педагогічна праця - справжня творча праця - стоїть близько до наукового дослідження. Ця близькість, спорідненість полягає насамперед у аналізі фактів і необхідності передбачати. Учитель, який вміє проникати подумки в сутність фактів, у причинно-наслідкові зв’язки між ними, запобігає багатьом труднощам і невдачам.

Позаурочна робота вчителя зі свого предмета. Це дуже суттєвий компонент роботи вчителя, від якості якого багато в чому залежить поглиблення в учнів любові до предмета, підвищення усвідомленості власних знань, розвиток їх кругозору тощо.

Робота вчителя як класного керівника. Дана ділянка роботи вчителя вимагає від нього насамперед гуманістичної спрямованості його виховної діяльності й любові до дітей. Палітра його професіограми широка й різноманітна: захопленість професією, висока вимогливість до себе й до дітей, комунікативність, педагогічний такт, психологічна сумісність з іншими членами педагогічного колективу, уміння переконати й залучити до себе, чуйність, спостережливість, знання основ теорії та методики виховання, уміння планувати виховну роботу, правильно оцінювати й ураховувати її результати тощо.

Суспільно-громадська робота педагога. Є найважливішим фактором формування, розвитку, утвердження життєвої та педагогічної позиції вчителя. Вона розширює його політичний кругозір, соціальний, а нерідко й педагогічний досвід, розвиває його ініціативу й самодіяльність, допомагає опанувати навички організації конкретних справ у колективі.

 Суспільна робота - це поєднання знань учителя, його переконань і практичної дії. Тому закономірно, щоб поряд із вимогою глибоко й науково аналізувати уроки кожному директорові школи, його заступникові висувається ще й вимога правильно й уміло аналізувати всю систему роботи вчителя.

Ураховуючи це, систему роботи можна вивчати за одним із таких напрямів:

1. вивчення системи роботи педагога в цілому. Найдоцільніше його проводити під час підготовки творчих звітів чи атестації педагогічних працівників, які самі або за поданням шкільних адміністраторів претендують на підвищення кваліфікаційної категорії чи присвоєння педагогічного звання. Для цього потрібно в комплексі відстежувати такі питання, як:

науково-теоретична та психологічна підготовка;

якість викладання навчального предмета;

позакласна робота з предмета;

робота з самовдосконалення і підвищення педагогічної майстерності;

робота з підготовки навчально-матеріальної бази предмета;

якість ведення документації;

громадсько-педагогічна та виконавська діяльність;

2. Надання практичної допомоги з окремих питань у організації навчально-виховного процесу. Особливо актуальним є вивчення системи роботи молодих педагогів із метою надання практичної допомоги в їх професійному становленні;

3. Вивчення окремих питань роботи одного педагога чи їх групи:

стан викладання навчального предмета та рівня навчальних досягнень учнів із нього;

стан виховної роботи та рівень вихованості учнів;

вивчення передового педагогічного досвіду чи окремих його елементів.

Якщо в роботі одного чи групи педагогів чітко відслідковуються позитивні чи негативні тенденції з реалізації окремих питань навчально-виховного процесу, то їх слід вивчати в системі, щоб з’ясувати причини успіхів чи невдач, намітити конкретні шляхи впровадження позитивного чи подолання негативного в роботі. Це можуть бути найрізноманітніші питання, зумовлені життям навчального закладу, а не надумані штучно. Наприклад, про систему роботи з:

розвитку творчих та інтелектуальних здібностей учнів;

формування загальнонавчальних і предметних компетентностей учнів;

формування знань, умінь і навичок школярів;

розвитку в учнів пізнавальної активності та культури розумової праці;

формування вмінь самостійно здобувати знання;

формування позитивної мотивації до навчальної праці;

розвитку художньої культури та розвитку творчих здібностей учнів;

формування господарської відповідальності, підприємливості та ініціативи, підготовки випускників до життя в умовах ринкових відносин;

формування екологічної культури та залучення учнів до активної екологічної діяльності;

розвитку культури поведінки та спілкування тощо.

Вивчення системи роботи має бути науково обґрунтованим, випливати з результатів роботи школи за попередні роки, індивідуальних особливостей учителя та рівня його педагогічної майстерності, нести в собі відповідну дидактичну мету (вивчення, узагальнення та впровадження у практику елементів передового педагогічного досвіду, надання своєчасної кваліфікованої допомоги, підвищення педагогічної майстерності, вивчення рівня викладання навчального предмета, підвищення рівня навчальних досягнень школярів, підвищення ефективності виховної роботи тощо). Яку б мету для вивчення системи роботи не ставили шкільні адміністратори, у кінцевому підсумку вона має виражатися у наданні допомоги педагогу з удосконалення всієї системи його роботи. Вивчаючи її, потрібно провести глибокі та всебічні дослідження всіх ділянок роботи в цілому чи з окремих питань, щоб у кінцевому підсумку дати відповідь на основне запитання: чи є в педагога система роботи та в чому її зміст та ефективність?

Відсутність глибокого й всебічного дослідження, тобто недостатня кількість інформації, призводять до неправильних висновків. Отже, невміння вибирати раціональні методи та прийоми вивчення, невміння зосереджувати увагу на найважливіших питаннях і суб’єктивність оціночних суджень є, на жаль, найголовнішими причинами формального підходу до вивчення роботи педагогічних працівників.

Результати вивчення системи роботи мають працювати на навчальний заклад у цілому чи хоча б на окремого працівника, бо інакше вони були проведеними лише задля вивчення і є марною витратою дорогоцінного управлінського часу.

Об’єктивна оцінка роботи педагога можлива лише на основі глибокого та всебічного аналізу стану навчально-виховного процесу, а головне ‑ його результативності, яка визначається рівнем сформованості компетентностей, рівнем навчальних досягнень, рівнем вихованості кожного школяра, а в кінцевому підсумку ‑ підготовкою їх до життя. У сучасних умовах вимоги до результату роботи педагога ставляться не тільки державними органами, а й батьками, учнями та й самими педагогами.

Результативність роботи педагога потрібно співвідносити з умовами, в яких він працює:

рівнем навчальних можливостей кожного учня;

освітніми потребами замовників освіти;

рівнем навчально-матеріального та навчально-методичного забезпечення тощо.

Вивчення системи роботи - не тільки й не стільки констатація досягнень, упущень, недоліків, а й, і це головне, виявлення причин, які їх породжують. Якщо результати діяльності педагога є позитивними, то ніхто не має права втручатись у процес і технологію його роботи. Кожен учитель має сам вибирати шляхи розв’язання проблем. Останнім часом кожен, хто є причетним до перевірки роботи педагога, дає йому пропозиції типу "впроваджувати нові освітні технології", але при цьому навіть не каже які, чи "впроваджувати особистісно зорієнтоване навчання", але не каже як. Водночас, яке б позитивне враження не справляла робота педагога, але при неналежній результативності вона не може оцінюватись позитивно.

Отже, головним показником оцінки роботи педагога має бути рівень навчальних досягнень школярів, їхня вихованість, підготовка до життя, а не кількість підготовлених папок, в які часто ніхто роками не заглядає, чи проведені одиничні заходи методичного або виховного характеру тощо.

У школі доцільно мати перспективний план вивчення системи роботи педагогів, як за термінами, так і за метою. Ця робота має передбачатись і річним планом роботи школи. Плануючи вивчення системи роботи вчителя, потрібно, у першу чергу, акцентувати увагу на тих питання, які вже сьогодні працюють на навчальний заклад, дають позитивний результат.

Вивчення системи роботи педагога

Підготовчий період:

-          визначення мети;

-          вивчення та опрацювання літератури з проблеми чи теми вивчення;

-          підготовка складу комісії з вивчення системи роботи;

-          залучення до цієї роботи досвідчених учителів і керівників методичних об’єднань сприятиме створенню атмосфери доброзичливості та кваліфікованого підходу до розв’язання запланованого питання;

-          розробка критеріїв оцінювання роботи вчителя.

Процесуальний етап вивчення системи роботи педагога:

-          збір інформації про роботу педагога;

-          відвідування уроків із певних навчальних тем у певному класі;

-          відвідування позакласних заходів;

-          ознайомлення з документацією вчителя (календарні та поурочні плани роботи, класні журнали, журнали гурткової роботи, учнівська документація тощо);

-          проведення бесід з учителем;

-          допомога в подальшому вдосконаленні його майстерності та з’ясування, що нового з’явилось у його педагогічній діяльності;

-          збір іншої інформації, що фіксує роботу вчителя.

Узагальнення вивченого про систему роботи педагога:

-          підготовка узагальнюючого документа;

-          проведення педради, методичних засідань, оперативок тощо, де оприлюднюються результати вивчення;

-          видання наказу по школі;

-          виготовлення папок, стендів інших інформаційних матеріалів;

-          висвітлення наслідків вивчення у ЗМІ тощо.

Підготовчий етап ані в якому разі не можна ігнорувати, що нерідко полюбляють робити керівники навчальних закладів. Адже чіткість планування вивчення системи роботи є основним підґрунтям для прийняття правильних рішень за результатами вивчення.

Основною формою вивчення системи роботи вчителя є спостереження й аналіз уроків. Для цього потрібно підібрати в одному й тому ж класі не менше як дві теми, кожна з яких може охоплювати 10-15 уроків. Період між вивченням цих тем має бути 1,5-2 місяці. Отже, систему роботи вчителя потрібно вивчати не менш як у два періоди. До відвідування кожного уроку потрібно старанно готуватися. Адже нелегкою є справа вчити тих, хто вчить інших. Шкільні адміністратори та члени комісії, тобто всі ті, хто вивчає систему роботи вчителя, повинні самі добре знати зміст навчальної програми, а також продумувати методику проведення кожного уроку. У процесі спостереження уроків потрібно дивитись на всі елементи в сукупності, але найбільше уваги приділяти тим питанням, від реалізації яких залежатиме ефективність уроку, тобто рівень засвоєння програмового матеріалу та оволодіння учнями загальнонавчальними та спеціальними навчальними компетентностями.

Продуманий, глибокий і всебічний аналіз уроків - це важлива форма підвищення кваліфікації самого педагога. Такий аналіз можна зробити тільки маючи достатньо матеріалу за наслідками вивчення системи уроків в одному класі та порівнюючи його з матеріалами оцінки роботи вчителя в інших класах, а також інших учителів цього ж фаху, особливо тих, які працюють на паралелях класів.

Ані в якому випадку не можна судити про роботу педагога за відвіданим одним чи двома уроками. Нерідко це дозволяє собі робити значна кількість шкільних адміністраторів і навіть окремі члени комісій з атестації навчальних закладів. За одиничними відвідуваннями можна побачити багато цікавого з педагогічної майстерні вчителя, але дуже рідко можна відстежити головне - його результативність, яка найчастіше проявляється у процесі підготовки учнів до уроків, на наступних уроках, під час проведення тематичних оцінювань, у рівні знань, умінь і навичок учнів.  

Вивчаючи систему роботи педагога, залежно від умов, можна аналізувати як окремі, так і всі відвідані уроки в комплексі. При цьому у книзі запису за наслідками внутрішньошкільного контролю необов’язково після кожного відвіданого уроку робити висновки. Зробити їх краще після вивчення всієї системи уроків, але окремі нотатки бажано робити після кожного відвідування.

Складовою частиною вивчення системи роботи вчителя є відвідування позакласних і позашкільних заходів, що дає багатий матеріал для об’єктивного висновку про його громадську активність, майстерність, ерудицію. Відомості про роботу вчителя доповнить і ознайомлення з документацією.

У процесі вивчення системи роботи педагога не слід нехтувати такою ефективною формою, як бесіда, проведення якої на різних етапах вивчення дозволить керівнику більш ретельно проникнути в суть досліджуваного явища, чіткіше виявити причини успіхів чи невдач, разом із педагогом прийняти конкретні рішення, залучити до їх виконання інших членів педагогічного колективу.

Важливу роль у вивченні системи роботи педагога відіграє узагальнення вивченого. Якщо робота вчителя оцінюється позитивно й вона заслуговує на увагу, то потрібно її широко описати й оформити за таким планом:

-          рівень фахової підготовки та педагогічної майстерності педагога, ерудиція, робота над підвищенням свого професійного рівня;

-          якість підготовки до уроків, позакласних і позашкільних заходів;

-          оцінка якості викладання навчального матеріалу (науковість, доступність, використання виховних можливостей, розвиток школярів, здійснення внутрішньопредметних і міжпредметних зв’язків, зв’язок із практикою, опора на життєвий досвід тощо);

-          принципи, прийоми, методи й засоби навчання та виховання (принципи, які найбільш вдало реалізовуються вчителем; відповідність методичних прийомів особливостям змісту, типу, меті уроків і віку школярів; урахування інтелектуального розвитку кожної дитини тощо);

-          система перевірки та оцінювання навчальних досягнень школярів;

-          рівень навчальних досягнень і вихованості учнів;

-          етика проведення уроків, демократизації та гуманізація всього навчально-виховного процесу;

виховна робота з дітьми.

Узагальнення вивченого слід супроводжувати конкретними прикладами, а завершується воно й конкретними пропозиціями. При цьому слід пам’ятати, що структура підсумкового документа, а тим більше його зміст певною мірою залежатимуть від мети вивчення. Оцінка роботи педагога має бути об’єктивною, повною, кваліфікованою, сприяти вдосконаленню всього навчально-виховного процесу у школі.

Пам’ятка з вивчення системи роботи вчителя

№ з/п	Зміст питання, яке вивчається	Форми та методи вивчення
1	Виконання вчителем статуту школи та правил внутрішнього трудового розпорядку	Аналіз стану дотримання вчителем статуту та режиму роботи навчального закладу
2	Планування вчителем навчально-виховної роботи Стан календарного планування: відповідність планування вимогам навчальних програм; доцільність розподілу тем за тематичними оцінюваннями; передбачення форм проведення тематичних оцінювань; наявність у плануванні власного елемента новизни; стан поурочного планування, його якість і систематичність; планування позакласної роботи з предмета; якість планування виховної роботи	Вивчення планів роботи вчителя
3	Виконання вчителем навчальних програм: зіставлення календарних планів із записами у класних журналах, зошитах, щоденниках учнів і календарним плануванням; стан виконання графічних, контрольних, практичних, лабораторних робіт, робіт з розвитку зв’язного мовлення, творчих робіт тощо	Аналіз тематичного планування, класних журналів, учнівських зошитів і щоденників
4	Якість навчального процесу: рівень перебудови навчального процесу на засадах гуманізму, демократизму й особистісної орієнтації; ступінь реалізації навчальних, виховних і розвивальних завдань уроку; раціональність вибору структури уроку; оптимальність застосування форм, засобів і методів роботи на різних етапах уроку; стан роботи з підвищення розумової та пізнавальної діяльності школярів; стан диференціації та індивідуалізації навчальної діяльності школярів на різних етапах уроку; рівень з’ясування причин неуспішності та стан роботи щодо її подолання; рівень матеріально-технічного забезпечення навчального процесу; стан використання наочності, роздаткового матеріалу, демонстраційного експерименту та технічних засобів навчання, у т. ч. мультимедійного; зміст, обсяг, диференціація, пояснення та своєчасність подачі домашнього завдання; ефективність упровадження інноваційних технологій; якість контрольно-оцінювальної діяльності вчителя	Відвідування й аналіз 10—15 уроків; аналіз класних журналів, учнівських зошитів

5	Рівень інтересу учнів до предмета: наявність системи роботи вчителя з виховання у школярів інтересу до предмета; організація індивідуальної роботи з обдарованими дітьми	Анкетування учнів; бесіди з учнями; спостереження за роботою вчителя й учнів на уроці; аналіз позакласної роботи з предмета
6	Планомірність і ефективність роботи з формування у школярів загальнонавчальних і предметних навчальних компетентностей; • рівень сформованості в учнів умінь самостійно застосовувати знання на практиці	Спостереження на уроках; наявність пам’яток для допомоги школярам у процесі систематичного здобуття знань; контрольні завдання для учнів на визначення рівня сформованості навчальних досягнень
7	Стан ведення учнівських зошитів: періодичність і якість перевірки зошитів,  організація роботи над помилками; система письмових робіт, питома вага самостійних і творчих робіт; співвідношення об’єму виконаних робіт у класі та вдома; відзначення кращих учнівських зошитів; • каліграфія учнів	Вивчення учнівських зошитів
8	Рівень навчальних досягнень учнів: якість усних відповідей, а також  письмових, лабораторних і практичних робіт; усвідомленість, глибина та міцність засвоєння знань; уміння застосовувати набуті знання на практиці у стандартних і нестандартних ситуаціях; об’єктивність оцінювання навчальних  досягнень школярів	Спостереження на уроках; вивчення шкільної документації; опитування учнів за  попередньо підготованими запитаннями; аналіз результатів контрольного діагностування
9	Ведення класних журналів, журналів гурткової роботи, журналів індивідуальних занять зі школярами	Вивчення відповідності стану ведення вимогам, що передбачено чинними нормативними документами
10	Стан виховної роботи на уроках, у позакласній і позашкільній діяльності; організація індивідуальної виховної роботи	Спостереження на уроках; вивчення роботи класного керівника та керівника гуртка
11	Результативність виховної роботи: рівень вихованості школярів; стан відвідування школи; поведінка на уроках, перервах, у громадських місцях і вдома; ставлення до навчальних і трудових обов’язків; участь у громадській роботі; рівень підготовки до життя; рівень соціальної адаптації; стан збереження шкільного майна тощо	Анкетування; спостереження за поведінкою учнів; бесіди з учнями
12	Самоосвітня робота вчителя: робота над проектом чи проблемою; фіксація вивченого та форми його впровадження; участь у методичній роботі на рівні школи, району, області; участь у педагогічних конкурсах, виставках тощо; участь у засіданні педагогічних рад, нарадах при директорі тощо; наявність друкованих матеріалів; відвідування уроків, позакласних заходів інших вчителів	Бесіди з вчителем; ознайомлення з доповідями, розробками та публікаціями; аналіз якості виступів на семінарах, конференціях, тощо
13	Культурний рівень вчителя та його ерудиція	Анкетування; бесіда з вчителем
14	Робота вчителя над зміцненням здоров’я учнів: попередження перевантаження на уроках; проведення фізкультхвилинки; контроль правильності посадки учнів за столами; дотримання санітарного режиму у класі; санітарно-просвітницька робота з батьками та учнями	Спостереження на уроках; аналіз документації; бесіди з учнями, вчителем, медичною сестрою
15	Рівень і результативність роботи вчителя з батьками учнів: зв’язок із громадськими організаціями та підприємствами, де працюють батьки учнів класу; робота класного батьківського комітету; робота педагогічного всеобучу	Вивчення планів роботи; відвідування батьківських зборів і засідань батьківського комітету класу

Вивчення системи роботи вчителя

№ з/п	Зміст роботи	Методи та форми вивчення		Дата	Хто вивчає
1	Аналіз об’єктивних даних про вчителя	Робота з документами
2	Вивчення навчально-матеріальної бази для викладання предмета, стану навчального кабінету	Бесіда, аналіз
3	Відвідування й аналіз системи уроків (назва тем,         клас)	Спостереження й аналіз
4 5	Епізодичне відвідування уроків у класах різних вікових категорій (назва тем,        клас)
	Проведення контрольних зрізів знань учнів
6	Самоосвіта вчителя: участь у педагогічних радах; відвідування психолого-педагогічних семінарів; участь у педагогічних читаннях; робота в методоб’єднаннях; наявність творчих звітів		Спостереження, аналіз
7	Відвідування позакласних заходів із навчального предмета. Участь школярів у олімпіадах усіх рівнів		Спостереження, аналіз
8	Відвідування заходів із виховної роботи (тема,              клас		Спостереження, аналіз		Заступник директора з ВР
9	Відвідування заходів по роботі з батьками		Спостереження, аналіз
10	Вивчення навчальної документації: календарне планування; поурочне планування; планування виховної роботи; класні журнали; зошити учнів		Бесіда, аналіз, узагальнення
11	Аналіз і узагальнення матеріалів за наслідками вивченої системи роботи		Видання наказу по школі

(матеріали взято на сайті osvita.ua)



16 серпня 2013 року

Компетентність педагога та самоосвітаЗгідно із Законом України "Про освіту" "педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов’язані постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру".

Сьогоднішня модель педагогічного працівника передбачає готовність до застосування нових освітянських ідей, здатність постійно навчатись, бути в постійному творчому пошуку. Ці якості не видаються додатком до диплома про педагогічну освіту, а формуються в щоденний педагогічній практиці.

Дуже важливо, щоб педагог зміг розгледіти, а іноді – відчути здатність до творчості, вчасно дати поштовх, яких викликає бажання ступити вперед. І якщо досвідчений керівник навчального закладу чи методист зуміє розпізнати цей паросток, докладе певних зусиль для його розвитку, результат перейде очікування.

Початок роботи потребує чіткого визначення: на якому рівні професійної компетентності знаходиться конкретний педагог у даний час; наскільки він здатен до зростання; чи здатний до самоосвітньої діяльності; якої саме методичної допомоги він потребує тощо.

Професійна некомпетентність є значним недоліком у будь-якій професії, оскільки вона є причиною претензій і нарікань.

Труднощі в учителя найчастіше викликають зовнішні чинники. Вони залежать від рівня компетентності вчителя, а значить і від його освітньої та моральної підготовленості до педагогічної роботи, його ставлення до обраної справи, ступеня покликання та професійної придатності. Одним із найбільш ефективних засобів підвищення професійної компетентності педагога й сьогодні називають самоосвітню діяльність.

Самоосвіта педагога – свідома діяльність з удосконалення своєї особистості як фахівця: адаптування своїх індивідуального неповторних якостей до вимог педагогічної діяльності, постійне підвищення професійної компетентності та неперервне вдосконалення якостей своєї особистості. А оскільки навчити самого себе значно складніше, ніж когось, вона передбачає методичний супровід. Він має бути багаторівневий і обов’язково поступовий.

Тут буде доречно розглянути "Принцип восьми само", запропонований Н. Бухловою: самооцінка, самооблік, самовизначення, самоорганізація, самореалізація, самокритичність, самоконтроль, саморозвиток.

На підготовчому етапі велику роль відіграє готовність до постійного зросту, до творчості. Головним етапом підготовки педагога до самоосвітньої діяльності вважається діагностичний. Сучасна педагогіка дає широкий спектр форм і методів діагностики рівня педагогічної майстерності (анкети, опитувальники, тести, програми тощо), які допоможуть визначити рівень методичної підготовки педагога, педагогічної майстерності.

Але результативність самоосвітня діяльність матиме тоді, коли правильно спланована, бо можна щодня гортати сторінки науково-методичної преси чи спеціальних сайтів Інтернету та залишатись на низькому професійному рівні.

Саме тому виключного значення надається програмам самоосвітньої діяльності педагогічного працівника. Правильно розроблені програми, плани дадуть змогу педагогові відчути свої можливості. За словами В. Сухомлинського "немає людей більш допитливих, невгамовних, більш одержимих думками про творчість, як учителі".

Оскільки творчість – це діяльність, результатом якої є щось якісно нове, неповторне, оригінальне і навіть суспільно-унікальне, то кожного керівника закладу чи методиста турбує питання: як сформувати здібність до творчої роботи та як підтримувати світоч творчості, щоб він якомога довше не загасав, і давав плоди.

Навчання педагога не може мати зупинок, перерв, не може закінчуватись. К. Ушинський зазначав, що "учитель живе до тих пір, доки вчиться, як тільки він перестає вчитись у ньому вмирає вчитель". Самовдосконалення як соціальний процес базується на вимогах суспільства та професії до особистості фахівця. Причому вимоги, що пред’являються спеціалісту, повинні бути вище тих можливостей, що має людина (О. Бодальов).

Ще однією важливою передумовою процесу самовдосконалення є ставлення самого фахівця до вимог, що висуваються. Звісно, якщо він байдуже ставиться до них, про розвиток особистості не йдеться. Необхідно формувати самосвідомість людини як творчого професіонала. Зміст такої підготовки ґрунтується, перш за все, на гуманістичному уявленні про завдання професійної діяльності, бажаних якостях людини, зокрема, її фахової свідомості та мислення, творчих активних дій у рамках відведеної компетенції.

Структура процесу самовдосконалення складається із чотирьох етапів:

- самоусвідомлення та прийняття рішення здійснювати процес самовдосконалення;

- планування та вироблення програми самовдосконалення;

- безпосередня практична діяльність з реалізації поставлених завдань, пов’язаних із роботою над самим собою;

- самоконтроль та самокорекція цієї діяльності.

Самоосвіта педагога – це провідна форма вдосконалення професійної компетентності, що полягає в засвоєнні, оновленні, поширенні та поглибленні знань, узагальненні досвіду шляхом цілеспрямованої, системної самоосвітньої роботи, спрямованої на саморозвиток і самовдосконалення особистості, задоволення власних інтересів і об’єктивних потреб освітнього закладу.

Самоосвіта педагога не повинна зводитись до відновлення знань, якими він оволодів у ВНЗ, мова йде про ознайомлення з новітніми педагогічними та психологічними дослідженнями, пошук нових напрямів у методиці й організації навчально-виховного процесу, розгляд на високому науковому рівні педагогічних проблем, що викликають утруднення у практичній роботі. Проблема самоосвіти педагога в контексті його професійної самосвідомості має поступальний рух.

На сьогодні виникла необхідність у більш глибокому вивченні діяльності педагога з метою визначення рівня його професійної підготовки, компетентності, об’єктивної оцінки його праці. Сьогодні педагоги повинні розуміти, що бути гарним професіоналом означає бути в постійному пошуку, зростанні, розвитку. Праця педагога відрізняється високою мобільністю, надзвичайною складністю, вимагає від нього глибоких і різнобічних наукових професійних знань, умінь, навичок, що становлять основу професійної компетентності. Підвищення професійної компетентності педагога ‑ запорука успішного реформування системи освіти в цілому.

Методика та техніка самоосвіти безпосередньо пов’язані з рівнем сформованості в педагогів системи основних педагогічних умінь:
- вивчити необхідну літературу та передовий педагогічний досвід;
- виокремити з літератури, що вивчається, та передового педагогічного досвіду основні актуальні положення, факти, явища, що піднімають теоретичний і методичний рівень педагога;
- відібрати з прочитаного та побаченого педагогом думки та методичні знахідки для апробації власній педагогічній діяльності;
- систематизувати та розробити науково-методичні узагальнення;
- упровадити досягнення психолого-педагогічної науки та педагогічної практики у власний досвід роботи з учнями.

Метою роботи над темами самоосвіти є систематичне підвищення педагогами свого професійного рівня.

Основні завдання самоосвіти:

- удосконалення теоретичних знань, професійної компетентності педагога, вихователя;

-  оволодівання новими формами, методами, прийомами навчання і виховання учнів;

- вивчення та впровадження в практику передового педагогічного досвіду, новітніх досягнень педагогічної, психологічної наук, нових педагогічних технологій;

- розвиток у навчальному закладі інноваційних процесів.

Тема самоосвіти визначається, виходячи з методичної теми навчального закладу, утруднень самого педагога, специфіки його індивідуальних інтересів тощо.

Існують індивідуальні, групові та колективні форми самоосвітньої діяльності педагога. Ініціатором вибору форм є сам педагог, хоча на її організацію часто впливають інші: керівники методичних об’єднань, курсів підвищення кваліфікації, які ініціюють і стимулюють діяльність педагога. Групові та колективні форми у вигляді діяльності методичного об’єднання, семінарів, практикумів тощо організуються адміністрацією навчального закладу.

Результат самоосвіти може мати різні форми представлення.

Традиційні форми:

- доповідь;

- виступ на семінарі; 

- виступ на педагогічні раді;

- виступ на засіданні методичного об’єднання;

- дидактичний матеріал;

- розробка пакету стандартного поурочного планування з теми чи групи тем;

- комплект дидактичного матеріалу з предмета;

- збірники практичних, контрольних робіт;

- розробка комплекту роздаткового матеріалу з предмета;

- розробка тематичних класних годин, батьківських зборів чи позакласних заходів;

- розробка пакету олімпіадного матеріалу для підготовки учнів;

- база даних питань і задач з предмета тощо.

Інноваційні форми:

- проект;

- розробка електронних уроків, посібників тощо;

- розробка пакету тестового матеріалу в електронних оболонках;

- створення особистої методичної чи предметної web-сторінки; створення електронної бібліотеки творів художньої літератури згідно програм тощо.

Науково-методичні форми:

- методичний посібник; навчальний посібник;

- стаття до фахового видання;

-науково-методична розробка;

- методичний чи діагностичний кейс;

- створення термінологічного словника;

- творчий звіт тощо.

Самоосвітня діяльність педагога успішно здійснюється при наявності таких ознак:
- реалізується як процес пізнання, що передбачає не просте закріплення професійних знань і засвоєння уже відомої наукової інформації, а має на меті одержання нових наукових методичних знань, практичних навичок тощо;
- повинна бути безупинною, поповнення нових знань може здійснюватися на основі попередньої підготовки педагогів;
- повинна сприяти оволодінню педагогом застосування професійних знань у його практичній діяльності.

        Самоосвіта педагога буде продуктивною за таких умов:
- у процесі самоосвіти реалізується потреба особистості у власному розвитку;
- педагог уміє визначити свої сильні і слабкі сторони, володіє способами самопізнання та самоаналізу, є відкритим до змін;
- володіє розвинутою здатністю до рефлексії, тобто діяльності особистості, що спрямована на - усвідомлення власних дій, почуттів, аналіз цієї діяльності та формулювання висновків;
- програма професійного саморозвитку, самоосвіти містить у собі можливості дослідницької, пошукової, творчої діяльності;
- педагог є готовим до творчості;
- існує зв’язок особистісного та професійного розвитку й саморозвитку.

Чи готові ви до самоосвіти? Чи потрібно це вам? Чи не занадто ви впевнені у своїй майстерності? Поставте розділовий знак (., !, ?) у виразі "Моя професійна компетентність досконала _". Покажіть цю відповідь представнику адміністрації вашого навчального закладу, методисту чи практичному психологу та дізнайтесь думку фахівця про стан вашої внутрішньої готовності до самовдосконалення.

І завжди пам’ятайте слова Джимі Рона – усесвітньо відомого філософа бізнесу, який розробляв стратегії діяльності Coca-Cola, I.B.M., Xerox, General Motors і був особистим бізнес-тренером Білла Гейтса: "Формальна освіта допоможе вам вижити, а самоосвіта приведе вас до успіху".

Автор: Ю. Хайчіна, Кременчуцьке ВПУ № 7 Полтавської обл.